Сьогодні, 4 червня 2026 року, у Менській громаді вшанували пам’ять дітей, які загинули внаслідок збройної агресії. Щороку цього дня весь світ згадує маленьких янголів, чиї життя безжально забрала війна.

Для українців Міжнародний день безвинних дітей – жертв агресії має особливий, невимовно болісний зміст. Війна скалічила та відібрала життя найменших громадян, залишивши незагоєні довічні рани на серці всієї країни. Це історії про дітей, які так і не встигли сісти за шкільні парти, не намалювали свої перші картини, не втілили мрії й не обійняли востаннє батьків. Життя кожної дитини — це цілий всесвіт, який безжально зруйнував ворог.

Збройна агресія російської федерації, яка триває з 2014 року, обірвала життя сотень українських дітей. На превеликий жаль, до цього скорботного списку додалися й імена трьох дівчаток з нашої громади. Ці імена не мають зникнути за сухою статистикою, ми зобов'язані пам'ятати кожну з них.

Аня Кушнеренко (17 років)

Вона неймовірно любила життя, росла творчою та талановитою дівчиною. Аня писала власні пісні та вірші, захоплююче грала на бандурі та щиро мріяла про велику сцену. Усі її світлі плани обірвала війна. 9 березня 2022 року дівчина намагалася виїхати з розбомбленого Чернігова до Мени, але потрапила під ворожий обстріл. Аня отримала важке поранення, яке виявилося смертельним. Їй назавжди залишилося 17…

Аня Чумак (16 років)

Романтична, світла дівчина, яка захоплювалася читанням, гарно малювала, любила природу та вишивала. Вона часто приїздила у Волосківці до своєї бабусі, з якою мала надзвичайно теплі й довірливі стосунки, завжди намагаючись у всьому допомогти. Життя Ані обірвалося того ж дня — 9 березня 2022 року. Автомобіль, у якому родина Чумак намагалася евакуюватися з Чернігова, розстріляли російські солдати. Поховали загиблу сім'ю у Волосківцях.

Марія Наливайко (15 років)

Життєрадісна, відкрита, весела та щира дівчина. Маша активно брала участь у житті свого села, чудово співала та прикрашала своїм голосом усі місцеві творчі заходи. Її молоде життя обірвала нічна атака російського безпілотника в ніч проти 12 березня 2026 року.

Це були діти з великими мріями, з безмежною любов’ю до життя та довірою до світу, який їх не захистив.

Сьогодні ми маємо говорити про цей біль голосно, щоб світ не мовчав і щоб кожен агресор усвідомлював невідворотність покарання за кожну дитячу сльозу. Наші воїни виборюють на фронті не просто свободу, вони захищають право дітей на безпечне дитинство та мирне майбутнє — країну, де діти сміятимуться на шкільних перервах, а не ховатимуться в укриттях.

Під час скорботного мітингу присутні вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання. До пам'ятної інсталяції з фотографіями дівчаток люди принесли квіти та м'які іграшки.

Схиляємо голови в глибокій скорботі. Пам’ятаємо про кожне маленьке серце. Світла пам’ять янголам України…