Менська громада провела в останню земну дорогу захисника України Григорія Охріменка. Бойовий медик загинув на Донеччині під час ворожого штурму.
Герой народився 5 травня 1988 року в селі Степанівка Менського району. Мама, Валентина Михайлівна, згадує, що він з’явився на світ якраз напередодні свята Георгія Побідоносця. Хлопчик у 7 місяців уже пробував робити перші кроки, і рідні не пам'ятають, щоб малюк плакав.
З дитинства Григорій полюбив коней. У шість років він потайки тікав на ферму, щоб покататися на кобилі Матильді. За пристрасть до швидкості та бігу місцеві жителі називали його «Вітерцем».
Навчався хлопець у Волосківській середній школі. Хотів бути схожим на свого вчителя фізкультури. Щоб займатися спортом, юнак їздив на велосипеді зі Степанівки до Мени на тренування. У 15 років Григорій врятував дитину, яка тонула. Ця подія залишила важкий слід, і він довгий час боявся води. Проте заради майбутньої професії подолав цей страх.
У 2004 році юнак закінчив школу та вступив до Путивльського педагогічного коледжу. Там він став одним із кращих студентів і був срібним чемпіоном Сумської області з настільного тенісу.
Після навчання, у 2008 році, молодий фахівець повернувся до рідного закладу вже як викладач фізкультури. Учні дуже любили його уроки. Чоловік завжди був веселим, активним та вмів зацікавити дітей. Пізніше Григорій працював на будівництві, їздив на заробітки, щоб підтримати родину.
На захист України воїн став 14 червня 2023 року. Він служив медиком у механізованому батальйоні.
3 травня 2025 року солдат Охріменко прийняв свій останній бій біля селища Олександропіль на Донеччині. Захисник загинув від кульового поранення під час ворожої атаки. Певний час бійця вважали зниклим безвісти, але згодом смерть підтвердила ДНК-експертиза.
Григорій не встиг створити власну сім'ю, але залишив по собі світлу пам'ять у серцях сотень людей.
Менська міська рада висловлює глибоке співчуття близьким полеглого. Він повернувся додому назавжди, виконавши обов'язок до кінця.
Низький уклін Герою, вічний спокій його душі!
