Менська громада знов переживає глибокий сум і водночас світлу тишу – до рідного дому повернувся його Захисник Роман Полоз. Довгий час він спочивав далеко від дому, але тепер нарештв знайшов прихисток поруч із тими, кого любив. Його тіло, поховане як невідомий солдат на дніпровському цвинтарі, завдяки невтомним зусиллям родини та підтримці громади, повернулося додому, щоб бути перепохованим з усіма військовими почестями.

Шлях воїна та вірного сина своєї землі

Роман Петрович Полоз народився 16 березня 1982 року в Мені. Він виховувався у звичайній родині, закінчив школу імені Шевченка та здобув фах кухаря у Чернігіваському кооперативному технікумі. Після строкової служби у Президентському полку Роман повернувся до рідного міста та опанував нову справу – став столяром. Працював на місцевих підприємствах, зокрема на Менському сироробному комбінаті сиросолільником. Його життя було спокійним, розміреним, сповненим буденних турбот та радощів. 

У 2015-2016 роках Роман Полоз став учасником бойових дій у зоні АТО, де мужньо захищав нашу землю від ворога. Після служби знову повернувся додому, працював у ТОВ "БК "ВОЛМАКС", будував, створював, мріяв… Перебував у цивільному шлюбі, дітей не мав.

З початком повномасштабного вторгнення 25 березня 2023 року Роман знову став на захист України. Корюківський РТЦК та СП призвав його до лав Збройних сил, де він служив у званні солдата на посаді номера обслуги кулеметного взводу 1-го стрілецького батальйону 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Тримав оборону на одному з найгарячіших напрямків на Донеччині.

Довга дорога додому через невідомість

10 липня 2023 року… Цей день став фатальним. Поблизу населеного пункту Вугледар Волноваського району Донецької області під час мінометного обстрілу позицій підрозділу Роман Полоз зник безвісти. Довгі місяці невідомості, яка розривала серце матері, брата, друзів… Кожен день очікування, кожен дзвінок, кожна новина дарували надію, яка згасала з кожним наступним днем.

Лише завдяки проведенню повторної ДНК-експертизи вдалося встановити істину. Коли брат загиблого Воїна здав зразки генетичного матеріалу, система виявила збіг із тілом військовослужбовця, якого поховали як невідомого на одному з цвинтарів міста Дніпра.

Страшна звістка підтвердилась: Роман Полоз прийняв свій останній бій саме поблизу Вугледара, до кінця залишаючись вірним військовій присязі та своїм побратимам.

Останній спокій у рідній Мені

Мати Героя, Тамара Федорівна, доклала неймовірних зусиль, щоб повернути сина додому. Виконавчий комітет Менської міської ради підтримав звернення родини та надав дозвіл на перепоховання. З усіма військовими почестями 21 лютого 2026 року Романа Полоза поховали на центральному кладовищі Мени.

Висловлюємо найщиріші слова співчуття рідним та близьким Романа. Нехай світла пам'ять про Героя назавжди залишиться в наших серцях. Він загинув, захищаючи Україну, її свободу і її майбутнє. Його ім'я вписане золотими літерами в історію нашої громади, в історію України.

Вічна пам’ять, вічний спокій душі Героя!