19 листопада у Мені попрощалися з Воїном Валентином Василенком. Віддати шану Герою, який поклав життя за Україну, прийшли рідні, побратими, друзі, сусіди, колеги, представники влади та органів місцевого самоврядування.

Валентин Ігорович Василенко народився 14 лютого 2001 року в місті Мена. Навчався у Менській загальноосвітній школі імені Тараса Шевченка. Після дев’ятого класу вступив до Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою і успішно його закінчив.

Далі продовжив навчання у Вищому професійному училищі Львівського державного університету безпеки життєдіяльності у Вінниці. Після закінчення вступив до Національного університету цивільного захисту України в Черкасах, бо прагнув служити людям і рятувати життя.

Після навчання працював у 9-му Державному пожежно-рятувальному посту у смт Короп на посаді командира відділення. Пізніше проходив стажування у Мені, у 10-й Державній пожежно-рятувальній частині, де готувався стати начальником караулу та командиром відділення. На той час начальник частини Олег Омельяненко згадує, що Валентин завжди працював відповідально, уважно і мотивував інших своїм ставленням до роботи. Він виконував усі завдання добросовісно та доброзичливо ставився до людей.

У 2022 році першій відділ Корюківського РТЦК та СП призвав Валентина Василенка на військову службу. Валентин захищав Україну у званні солдата на посаді водія групи застосування безпілотних авіаційних комплексів військової частини А4507. Під час служби активно опановував навички роботи з FPV-дронами і прагнув стати кращим у своїй справі. Сестра Ірина згадує його енергію, оптимізм і світлий характер.

12 листопада 2025 року Валентин загинув поблизу Колодязного на Куп’янському напрямку під час атаки ворожого FPV-дрона. Смерть обірвала життя молодого чоловіка, який поспішав жити і мріяв про майбутнє.

Учителі й сусіди згадують Валентина як товариського та доброго юнака. Він умів підтримати інших і прагнув допомогти кожному, хто звертався зі своєю проблемою. Його відкритість і життєва активність теплими спогадами зберігаються у серцях усіх, хто його знав.

Валентин не був одружений і не мав дітей. У невимовному горі залишилися батько й сестра Героя.

Поховали Валентина Василенка у Мені на місцевому кладовищі.

У цей важкий час висловлюємо щирі тва глибокі співчуття родині загиблого Воїна.
Вічна пам’ять Валентинові. Вічний спокій його душі.