14 юнаків із Менської громади повернулися з Тлумацької громади на Івано-Франківщині, де вони побували в межах другого етапу національного проєкту «Пліч-о-пліч: згуртовані громади». Мета поїздки – насамперед зміцнити дружбу між громадами, обмінятися досвідом, підтримати одне одного у непрості часи, і, звісно, відпочити.

Менські школярі — переможці змагань «Пліч-о-пліч» у Менській громаді — провели товариські матчі з волейболу та футзалу із місцевими командами. Юні спортсмени показали гарну фізичну підготовку, витримку і повагу до суперника. Такі зустрічі об’єднують, надихають і виховують справжній командний дух.

Крім спортивної частини, меняни долучилися до акції «Турбота про родину Героїв» на підтримку родин загиблих захисників, що стало важливою частиною програми. Спільна риболовля, вечірні перегляди фільмів про місцеві традиції, спілкування та ігри — усе це створило щиру атмосферу підтримки, дружби й вдячності.

Програма перебування також включала екскурсію «Полонина Перці» в с. Яблуниця та поїздку Карпатським трамваєм в с. Вигода. Також діти відвідали музей С.Бандери в с. Старий Угринів та Наукове містечко «Нова Енергія» в м. Івано-Франківську. Краєвиди Яремче й Говерли — для кращого знайомства з культурою та природою Прикарпаття.

На згадку про теплий прийом діти отримали подарунки від міського голови Тлумача Ігоря Петрука. Вчителі фізкультури Олена Колот і Андрій Титаренко, які супроводжували поїздку, відзначили щирість, відкритість та гостинність господарів.

Олена Колот, вчителька фізкультури Менської гімназії, яка супроводжувала дітей під час подорожі, поділилася враженнями:
«Це були незабутні дні! Карпатська краса — вражаюча, кожна локація — зі своєю атмосферою. А ще — щирість людей. Тлумацька громада прийняла нас з теплотою, запросили приїжджати і з родинами. Такі поїздки заряджають і надихають».

Начальник Відділу освіти, культури, молодіжної політики та спорту Тлумацької громади Володимир Пеник підсумував:
«Ми реалізували всі плани, які намітили під час перебування делегації з Менської громади. І хочеться продовжувати: хай діти їздять, хай приїжджають до нас. Знаєте, що вразило найбільше? Ваші діти дуже швидко подорослішали – це видно по очах, по поведінці. Вони виховані, сильні, але їм би ще побути дітьми... Це справжня підтримка і глибоке відчуття єдності між громадами».