22 березня 2025 року Менська громада провела в останню путь свого захисника – Євгенія Олександровича Бурку, який загинув 18 березня, виконуючи бойове завдання на захист України. У рідному селі Дягова зібралися рідні, близькі, бойові побратими, сусіди та просто небайдужі люди, щоб віддати шану мужньому воїну, який до останнього подиху захищав Батьківщину.

Євгеній народився 22 червня 1980 року в Краматорську, а з 1995 року його домівкою стало село Дягова. Навчався у Дягівській школі, після чого здобув професію тракториста у Степанівському міжшкільному навчально-виробничому комбінаті. З дитинства звик до праці, після школи працював у колгоспі, не цурався жодної роботи – пас корів, допомагав у полі.

У 1998–1999 роках проходив строкову службу в армії, після чого повернувся в рідне село. Тут доглядав за бабусею й дідусем, працював у колгоспі, будував своє життя.

2006 року одружився. Разом із дружиною Людмилою виховував двох доньок, народжених у 2007 та 2009 роках. Був працьовитим, дбайливим і турботливим батьком, який не просто любив своїх дітей, а й навчав їх усьому, що знав і вмів сам. «Євген і торти пекти навчив, і сіно косити, і мотоцикла ремонтувати», – згадує дружина Людмила.

Та на схід України прийшла війна, і Євгена мобілізували до ЗСУ. У 2015–2016 роках він проходив службу в зоні Антитерористичної операції, захищаючи рідну землю від ворога.

Після повернення додому працював у фермерському господарстві «Бутенко», але мирне життя перервало повномасштабне вторгнення росії в Україну. У травні 2024 року його знову мобілізували.Захищав Україну у складі 11-го окремому мотопіхотного батальйона, обіймаючи посаду стрільця – помічника гранатометника.

18 березня 2025 року під час виконання бойового завдання в Донецькій області Євгеній Бурка загинув, віддавши своє життя за незалежність України.

Євгеній Бурка був люблячим чоловіком, турботливим батьком, вірним другом і щирою людиною, яка до останнього подиху стояла на захисті своєї країни.

Він залишиться у пам’яті тих, хто знав його, світлою людиною, яка любила життя, родину та Україну.

Герої не вмирають. Вони живуть у серцях тих, кого захищали.

 Вічна пам’ять Герою, вічний спокій його душі!