В останню земну дорогу Воїна Владислава Савченка провели 21 березня.

Владислав Сергійович Савченко народився 8 січня 1999 року в селі Кошани Козелецького району. Невдовзі після народження сина мама оселилася в рідному селі Волосківці. Владислав ріс добрим, щирим, допитливим хлопчиком, був єдиною дитиною у мами.

2005 року пішов до 1 класу Волосківської школи, яку закінчив 2014 року. З 2014 по 2016 роки навчався в Дягівській середній школі. Після здобуття повної середньої освіти вступив до Чернігівського вищого професійного училища, де опанував професію токаря. Жив у селі з мамою, допомагав їй у всьому. Був працьовитим та відповідальним. Працював у селі, підтримував односельців у будь-якій справі, де була потрібна допомога.

До лав ЗСУ Владислав приєднався за мобілізацією 28 грудня 2023 року. Захищав Батьківщину у званні солдата на посаді стрільця - помічника гранатометника 115-ї окремої механізованої бригади.

З 18 квітня 2024 року офіційно вважався зниклим безвісти. Зник після бою в Донецькій області під час виконання бойового завдання з виявлення та знищення сил противника.

У результаті обміну тілами загиблих між Україною та російською федерацією, за підсумками ДНК-експертизи, серед загиблих ідентифікували тіло Владислава Савченка. Таким чином, дата 18 квітня 2024 року підтвердилася як день загибелі Героя. Як виявилося, саме цього дня мати назавжди втратила свою єдину надію і опору – свого сина Владислава.

«Ми з Владом навчалися разом у 9-11 класах, - згадує однокласниця Марія Поляновська. - Він був спокійним, добрим, завжди готовим допомогти. Тепер він віддав найдорожче – своє життя за Україну… Дякую тобі за твою сміливість і відвагу! Вічна пам’ять і шана Герою!»

У цей важкий для рідних та всієї України час висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким загиблого Героя, сумуємо разом із вами.

Вічна пам’ять Герою, вічний спокій його душі!