Два Захисники – два земляки, два старших солдати, два старші стрільці-оператори 2 стрілецької роти 119-ї окремої бригади територіальної оборони – положили свою душу й тіло за нашу свободу. Під час виконання бойового завдання, пов’язаного з захистом Батьківщини, в районі села Побєда Мар’їнської громади Покровського району Донецької області, підірвався на міні весь екіпаж бойової машини. Андрій загинув на місці, Олександр декілька днів боровся зі смертю в лікарні. Нестерпний біль втрати не можна загасити. Але так само не можна загасити й полум'я живої людської пам'яті, бо вона не підвладна часу.

Андрій Адамович СИЗОНЕНКО народився в м. Мена 17 жовтня 1985 року в багатодітній сім’ї. Мав трьох братів і сестру, був четвертою дитиною в сім’ї.

Навчався в Менській гімназії. Після її закінчення 2003 року був призваний на строкову службу, яку проходив з 2003 по 2005 рр. у внутрішніх військах МВС. Нагороджений нагрудним знаком «За зразкову службу».

Здобув базову вищу освіту в Чернігівському інституті економіки і управління за напрямком «Менеджмент».

Працював на ПраТ «Інтерагросистема», у магазині «Майстер плюс», у Києві на будівництві, у ТОВ «Мена-Авангард» обліковцем. Останнє місце роботи – з 2017 року у ТОВ «Мена ПАК» машиністом гофрувального агрегату. Робоче місце й посада Андрія були заброньовані від мобілізації, але він свідомо звільнився з роботи, щоб піти до ЗСУ.

«У житті муху ніколи не образив», – говорить про Андрія дружина. Друзі відгукуються про нього як про добру, гарну, світлу людину, комунікабельну і скромну водночас.

Призваний на військову службу 03.11.2023 року першим відділом Корюківського РТЦК та СП до 119-ї окремої бригади територіальної оборони (119 ОБрТрО), або військової частини А7333. Вдома Воїна залишилися чекати дружина, 15-річна донька, батьки.

Захищав Україну у званні старшого солдата на посаді старшого стрільця оператора 3 стрілкового відділення стрілецького взводу 2 стрілецької роти в/ч А7333.

До слова, всі брати Андрія теж військові ЗСУ. Найстарший Анатолій – інвалід війни, найменший Роман зараз проходить реабілітацію, із старшим братом Олександром служили разом.

Вірний військовій присязі, у боях за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність, Андрій СИЗОНЕНКО загинув 27 червня 2024 року під час виконання бойового завдання, пов’язаного з захистом Батьківщини, в районі села Побєда Мар’їнської громади Покровського району Донецької області.

Поховали Воїна на центральному цвинтарів Мені з військовими почестями.

Олександр Володимирович ЛЕВЕНЕЦЬ народився 02.02.1986 р. в с.Синявка Менського району.

Навчався в Синявській середній школі. Після проходження служби в ЗСУ створив сім'ю. Працював трактористом у фермерському господарстві «АГРО - СІВЕР – МАЯК».

2022 року, на початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, без вагань вступив до лав Збройних сил. Захищав Батьківщину у званні старшого солдата на посаді старшого стрільця-оператора 1 стрілецького відділення стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини А7333, або 119-ї окремої бригади територіальної оборони (119 ОБрТрО).

Олександр ЛЕВЕНЕЦЬ помер від тяжких опіків 30 червня 2024 р. у лікарні міста Дніпра.

Поховали Воїна на цвинтарі в рідному селі Синявка з військовими почестями.

Веселий, щирий, життєрадісний – таким залишиться Олександр у пам'яті всіх, хто його знав.

Нестерпний біль втрати відчувають дружина Героя, його двоє синів, мама, рідні, друзі, близькі.

Наші щирі співчуття рідним і близьким загиблих Воїнів.
Сумуємо разом з вами.
Низько схиляємо голови в скорботі й пошані.

Вічна пам’ять Героям! Вічний спокій їхнім душам!