17 травня під час загальнонаціональної хвилини мовчання у Менській громаді вшанували пам’ять воїнів, роковини загибелі яких виповнилися цього дня.

Кулик Сергій Володимирович (04.02.1980 - 17.05.2022) народився 4 лютого 1980 року в смт Макошине. У 1997 році Сергій закінчив Макошинську школу. Закінчив Щорську автошколу. Служив у Збройних силах України.

Наступні 19 років служив у Менській виправній колонії, де досяг звання прапорщика кінологічної служби. Сумлінне виконання службових обов’язків та професіоналізм важко було не помітити. Тому керівництво неодноразово відзначало Сергія почесними грамотами.

З 01 листопада 2019 Сергій Кулик приєднався за контрактом до однієї з військових частин 81-ї аеромобільної бригади 90-го батальйону десантно-штурмових військ. На посаді навідника-оператора, водія у складі аеромобільної десантної роти виконував бойові завдання Операції Об’єднаних сил у м. Костянтинівка, де отримав поранення.

Широкомасштабне російське вторгнення Сергія застало на Донбасі, разом із побратимами стояв на захисті Краматорська. 17 травня 2022 року старший солдат Сергій Кулик під час ведення бойових дій біля м. Богородичне Донецької області внаслідок ворожого артилерійського та ракетного обстрілів отримав важкі поранення, несумісні з життям. Поховали Героя у рідному селищі.

Олександр Сергійович ПАСІЧНИК (21.07.1985 -17.05.2022) народився в селі Бірківка 21.07.1985 року.

Неповну середню освіту отримав в загальноосвітній середній школі с. Бірківка.

Продовжив навчання в Чернігівському училищі, здобувши професію столяра.

Згодом пройшов строкову службу в Збройних силах України.

У 2014 -2015 рр. брав участь в Антитерористичній операції у Донецькій та Луганській областях, був учасником бойових дій, неодноразово нагороджений військовими відзнаками.

З початком широкомасштабного вторгнення російської федерації в Україну 20.04.2022 року був призваний на захист Батьківщини.

Проходив службу в 66-й окремій механізованій бригаді імені князя Мстислава Хороброго у складі Сухопутних військ Збройних сил України. Був старшим навідником гаубичного самохідного артилерійського дивізіону в/ч А7014.

У травні 2022 року в смт Десна під час навчань потрапив під ворожий обстріл і вважався зниклим безвісти.

Визнаний загиблим 17 травня 2022 року в смт Десна Чернігівської області внаслідок ракетного удару, нанесеного збройними силами російської федерації.

13 січня 2024 року в селі Бірківка відбулася траурна церемонія прощання з воїном. Поховали загиблого захисника на сільському кладовищі.

Без сина залишився батько, без брата – сестра.

Олексій Сергійович Тодоров (25.05.1988-17.05.2023) народився 25.05.1988 року в місті Новий Буг Миколаївської області. Закінчив Новобузький ліцей. В 2005 році переїхав до селища Казанка Миколаївської області. В 2015 році був мобілізований до лав ЗСУ, проходив службу в Луганській області.

З 2016 року проживав з сім'єю на території Менської громади в селі Осьмаки.

У листопаді 2022 року добровільно долучився до лав ЗСУ, був направлений для проходження військової служби в Донецькій області. В лютому 2023 року отримав поранення, після лікування повернувся на службу в 30 окрему механізовану бригаду імені Костянтина Острожського кулеметником- навідником з позивним "Тодор".

Загинув при виконанні бойового завдання 17 травня біля села Никифорівка Донецької області.

Без батька залишились троє дітей, дружина, батьки.

Похований в селищі Казанка Миколаївської області.

Щира вдячність, безмежна шана та вічна пам'ять загиблим!

Рідні, друзі, побратими пам’ятатимуть про вас як про нескорених, котрі віддали своє життя заради нашого мирного майбутнього у вільній та незалежній Україні!