Село Величківка розташоване за 3 кілометри від колишнього райцентру міста Мена. Через весь населений пункт пролягає центральна траса, яка веде аж до кордону із ворожими країнами. Саме цією дорогою рухались колони танків та інша військова техніка росіян, починаючи із ранку 24 лютого. В небі над Величівкою в цей період кружляли російські літаки, які поспішали бомбити обласний центр. А люди в цей час гуртувались, придумували план порятунку та допомоги іншим. 

Зараз у Величківці порівняно тихо і максимально затишно. Про те, як живе село зараз, відновлюється та допомагає армії нам розповіла староста Величківського старостинського округу Яковенко Тетяна Михайлівна.  

"До початку повномасштабного вторгнення життя в нашому селі було квітуче і щасливе. В будинку культури часто організовувались різні розважальні заходи, в школі лунав дитячий сміх, сільський парк із гойдалками і в будні, і в вихідні був заповнений молоддю. 

Все змінив ранок 24 лютого. Спершу ми почали думати як допомагати переселенцям, які почали їхати в громаду і, безпосередньо, до нас у Величківку. Їхали всі - і свої, і чужі. Хтось приймав у себе вдома, хтось надавав вільне житло в тимчасове користування.

Згодом ми всім допомогли оформити статус ВПО та отримати призначені виплати,"- говорить Тетяна Михайлівна.  

"В ці важкі дні село відчуло дефіцит товарів у магазинах, але один із постачальників продуктів (ФОП Просяник) робив все можливе, щоб в нашому магазині було все необхідне людям і не за всі гроші світу. 

Родина Смецьких та Бондарець зарізали корову та свиню і ми всім селом доєдналися до виготовлення тушонки для населених пунктів, які постраждали поблизу Чернігова та захисників обласного центру. У нас працювало 9 автоклавів. Люди зносили з дому банки, кришки. Залучалися всі бажаючі до цієї спільної справи і, дякувати Богу, що таких людей було в нас чимало. 

В перші дні окупації багато наших сільських чоловіків добровільно вступили до лав ЗСУ, в селі також бажаючі обєднувалися в місцеву ТРО і організувували нічні чергування в нашій місцевості, встановлювали блок-пости на в'їзді і виїзді села, щоб хоч якось намагатися запобігти можливим правопорушенням в той час. 

Згодом ми із односельцями почали збирати речі для розбомбленого передмістя Чернігова, постраждалих навколишніх сіл, організовувати благодійні ярмарки щоб зібрати кошти для наших військових. Також час від часу ми готуємо домашні смаколики для військових і наші волонтери відвозять домашні страви наших господинь на передову.

Попри те, що війна, на жаль, ще триває ми намагаємось жити. Займаємось благоустроєм нашої місцевості, доглядаємо за кладовищем, в парку із знаменитим  100-річним дубом підтримуємо облаштовані раніше зони відпочинку, насаджуємо квіти, молоді деревця, де згодом утвориться ще одна паркова зона. У нас в селі працює бібліотека, на базі якої є дитяча ігрова площа, свій невеликий музей. Ми за всім цим максимально доглядаємо, щоб наші військові, коли повернуться з перемогою були приємно вражені нашою працею в тилу." 

На фото ярмарка в селі Величківка на підтримку ЗСУ 

--

Матеріал опубліковано в рамках діяльності проекту «Місцева демократія та самоорганізація для сталої інтеграції ВПО», який реалізує ГО «Центр Доброчин» за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «Європейське Відродження України». 

Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду «Відродження».