Олександр Володимирович МАКСИМЕНКО народився 22 лютого 1977 року в місті Мена. Навчався в Менській загальноосвітній школі І - ІІІ ступенів імені Шевченка. Після закінчення школи у місцевому відділенні ДОСААФа опанував професію водія. Працював охоронником у СК «Авангард».
З 1995 по 1996 роки проходив строкову службу у лавах Збройних сил України.
Після армії працював у Мені на деревообробному підприємстві. Був одружений, мав дітей – сина та доньку. Добрий син і гарний батько – так відгукуються про Олександра рідні.
18 січня 2023 року призваний по мобілізації. Після навчання потрапив на авдіївський напрямок, де служив лінійним наглядачем лінійно-кабельного відділення польового вузла зв’язку військової частини А4773 2 взводу зв’язку роти зв’язку ТКП.
У військовій частині про Олександра МАКСИМЕНКА відгукуються позитивно, адже за час проходження служби він зарекомендував себе добре й до виконання службових обов’язків ставився відповідально. Двічі нагороджений відзнаками Головнокомандувача ЗСУ.
15 лютого 2024 року став трагічним днем для нашого Захисника, для всіх, хто знав Олександра, і для всієї громади. Цього дня поблизу н.п. Костянтинівка Покровського району Донецької області він загинув під час виконання обов’язку військової служби при захисті Батьківщини.

Горює тепер мати, дружина, діти-сироти. Висловлюємо глибокі слова співчуття та підтримки рідним та друзям загиблого Героя. Поділяємо важкий біль втрати та сумуємо разом із вами.
Поховали Олександра МАКСИМЕНКА 24 лютого 2024 року на кладовищі в місті Мена. Попрощатися та віддати останні земні почесті загиблому Захиснику прийшли рідні, друзі загиблого, представники міської ради та побратими.

У цей важкий для України час схиляємо голови в глибокій скорботі.
Вічна та добра пам'ять Герою! Вічний спокій його душі!