5 листопада професійне свято відзначають працівники соціальної сфери, і зокрема колектив Менського міського центру соціальних служб Менської міської ради.

Коли людина відчуває у собі натхнення допомогти іншому, вона обирає шлях соціального працівника. Адже він повинен бути обізнаним у правових питаннях, соціального захисту дітей та вразливих категорій населення. А ще навички педагога і вихователя, щоб надавати необхідну підтримку і опору людині, яка її потребує.

Час війни додав ще більше викликів для соціальних працівників, адже треба бути ще й психологом для виявлення ментальних негараздів. Всі працівники центру пройшли навчання за програмою ментального здоров’я «Самодопомога плюс». В центрі працює психолог, який у разі потреби надасть індивідуальну консультацію. Всі послуги центру безкоштовні. Фахівці центру здійснюють оцінювання потреб, у тому числі й сімей, де діти постраждали від воєнних дій.

Головне завдання фахівця із соціальної роботи Менського міського центру соціальних служб – професійна допомога отримувачам наших соціальних послуг у визначенні причин власних проблем і подальший спільний пошук можливостей для їхнього вирішення шляхом надання комплексу послуг (консультування; інформування; представництво інтересів; соціальна профілактика; соціальний супровід сімей/осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах; соціальний супровід сімей, у яких виховуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування; соціальна інтеграція та реінтеграція; екстрене/кризове втручання, натуральна допомога).

З початку окупації Менської територіальної громади до громади приїхало близько 7 тисяч переселенців. Кожен фахівець із соціальної роботи надавав соціальні послуги екстрено/кризово, якомога швидко людям, які вимушені були тікати від обстрілів із власної домівки. Хтось в цей момент втрачав своє житло, свою роботу, а то і найгірше — близьких собі людей.

Такі громадяни приїхали до нас із надією на порятунок, і кожен працівник нашої установи надавав консультації у розв'язанні проблемних питань: хтось із фахівців допомагав знайти житло, хтось одяг, харчі, засоби гігієни та інше. Категорія таких осіб потребувала підтримки, в тому числі й психологічної, тому в «Кімнаті довіри» нашої установи нашим психологом надавалася психологічна допомога.

Ми не могли передбачити всі обставини наперед, але намагалися допомогти родинам із числа внутрішньо переміщених осіб, щоб забезпечити їх усім першочергово необхідним. Всю гуманітарну та благодійну допомогу, яку отримувала Менська міська рада ми видавали серед постраждалого населення.

Потім Менський міський центр соціальних служб налагоджував діалог з різноманітними благодійними фондами, громадськими та міжнародними організаціями, товариствами Червоного Хреста України та іншими донорами з метою повноцінного забезпечення допомогою ВПО. На все часу було мало, але наші працівники, намагалися покращити життя внутрішньо переміщених осіб, які надовго залишилися проживати у нашій громаді.

Основним завданням фахівця було допомогти розв’язати проблему кожного постраждалого громадянина, але важливим було й те, щоб вислухати таку людину та підтримати. Кожен приходив зі своєю непростою історією, дехто від нелегкої долі не витримував і емоційно все розказував плачучи, адже деякі випадки були по-справжньому трагічними.

Одного разу прийшла жіночка, яка приїхала з Харкова. Вона розповідала, що у Мені в неї залишився батьківський будинок, що її син та донька зараз знаходяться у Харкові, що вона дуже за них переживає. Жінка висловлювала щиру подяку, тому що через стільки років її підтримали меняни: друзі, знайомі — і вона вражена, і дуже цінує цю підтримку.Були також історії, коли сім'я проживала в Чернігові, але під час окупації та обстрілів міста загинула дбайлива матір та любляча дружина. Таких розповідей дуже багато, і кожна з них викликає нестерпний біль, тугу й сльози, вони залишаться історією для нашої країни і для всього світу.

Зараз на Менщину приїздять в основному люди із сусідніх громад. Постійно в громаді проживають ВПО з Харківщини, Донеччини, Херсонщини, Запоріжжя, Сумщини та інших окупованих територій. Деякі громадяни з числа ВПО проживають у родичів, купують житло, знаходять роботу, намагаються соціально адаптуватися у нових умовах, деякі виїздять у більші міста та за кордон.

Звичайно, фахівці з соціальної роботи і надалі надають соціальні послуги сім’ям, які перебувають у складних життєвих обставинах, прийомним, опікунським сім'ям, сім'ям, що мають дітей з обмеженими можливостями, ветеранам війни, сім’ям із числа загиблих військовослужбовців та іншим отримувачам послуг.

Слід зазначити, що робота працівників Менського міського центру соціальних служб є дуже важливою та відповідальною, адже саме від цього залежить у деякій мірі доля кожної людини, яка шукає соціальної підтримки, допомоги та іноді перебуває у відчаї від складних обставин у своєму житті.

Наше завдання — надати надію на краще людині, яка зневірилася, та побороти всі складні негативні бар'єри.

А найголовніше – це щоб якнайшвидше закінчилася війна, яка завдала людям великої біди, та настала довгоочікувана Перемога!

Тетяна ВИШНЯК, директор Комунальної установи «Менський міський центр соціальних служб» Менської міської ради