Експерти розповідають, куди б’є кремлівська дезінформація і які засоби стратегічних комунікацій проти неї дієві

Дезінформація невідривно супроводжує російські операції впливу, які не лише створюють фейкові новини в інформаційній сфері, але й створюють фейкові новини на землі – фейкову реальність, яка має на меті вплинути на наші думки, світосприйняття.

В Україні експертне середовище часто сперечається: Росія використовує нові інструменти пропаганди чи все ще працює зі старими, ледь не з радянських часів? Однак із тим, що дезінформація завжди супроводжує будь-які дії Росії – стосуються вони війни, виборів чи епідемії коронавірусної хвороби, – згодні всі.

У які частини мозку б’є дезінформація та як відстежувати її поширення? Експерти дають поради, як стати стійкішими до дезінформації за допомогою стратегічних комунікацій. 

Аналітик медіацентру «Одеська політична платформа» Юрій Христизен звернув увагу на історію війн, які Кремль розв’язував по всьому світу. Він зауважив, що роль дезінформації в них була вирішальною – «без масивної кампанії з дезінформації безліч війн не відбулося б». Христизен також наголосив, що для розв’язання великої війни потрібна тотальна кампанія з дезінформації; виходячи з цього, активні бойові дії майже завжди можна передбачити, аналізуючи дезінформацію противника.

Український журналіст, який багато років працював власкором УНІАН у росії, Роман Цимбалюк пояснює: завдання російської пропаганди полягає в тому, щоби створити умови, в яких люди перестануть вірити своєму президенту та війську, тим самим послабивши Україну.

«Російська сторона – як «федеральні», так і «ліберальні» медіа – вживає однакові маркери: «Україна – це погано», "українці – фашисти, нацисти, бандерівці, правосєкі». У Росії немає незалежних медіа. Будь-яку подію в Україні росіяни подаватимуть у негативному контексті, хоч що відбувається», – уточнює журналіст і додає, що синхронність поширення наративів досягається за допомогою монополії на інформацію, яка є в Кремля.

Російські федеральні канали, федеральні та місцеві радіостанції, інтернет, ютуб-канали, навіть так звані ліберальні ютуб-канали не дають альтернативної точки зору – «вони співають одну й ту саму пісню». Саме тому Україні як демократичній державі не підходить російська модель інформаційної безпеки. 

Спеціальні інформаційні операції, як і будь-який злочин, залишають за собою сліди та мають сталі складові: канали впливу (соцмережі, ЗМІ) та поширювачів інформації (лідери громадської думки, політики). Коли ми простежуємо, хто саме починає поширювати інформацію, через які канали, нам стає зрозуміло, хто саме є замовником.  

Ось приклад:

Якась невідома людина створює вайбер-групу, у яку додає 12 тисяч людей, які мешкають компактно на одній території. За 10 годин ця людина поширює понад 50 фейків, які залякують людей. Зрозуміло, що просто так ця вайбер-група з нізвідки не могла з’явитися. Зазвичай, коли створюються локальні вайбер-групи, до них люди долучаються поступово (по 10–20 чоловік), а створити групу з нуля за хвилину – це потрібно мати номери телефонів усіх людей; базу інформації, щоб цих людей об’єднати та поширювати інформацію.

У той же час з’являються фейсбук-групи й телеграм-канали, які мімікруються під реальні сторінки місцевих громад. Аналіз контенту цих груп та осіб, які поширюють подібну інформацію, дає розуміння, що «всі стежки ведуть до Росії».

10 практичних порад, які можуть убезпечити вас та ваших близьких і оточення від інформаційних загроз з боку противника

Заздалегідь упевніться:

• що маєте доступ до інформації з офіційних каналів державних органів, а також теле- і радіоканалів Суспільного мовлення;
• що в разі необхідності зможете підтримувати зв’язок зі своїми близькими.

Задумайтеся, хто і з якою метою поширює інформацію:

• чи є ця інформація на офіційних ресурсах держави;
• для чого ця інформація з’явилася саме зараз;
• це думка чи факт;
• чи повідомляють про це інші джерела.

Дотримуйтеся 10 порад

1.Мета поширювачів дезінформації – посіяти паніку, послабити нашу волю до оборони. Не допомагайте їм, допомагайте собі: зберігайте самоконтроль і не поширюйте інформацію емоційного характеру в соцмережах.

2. Україна захищається та продовжує боротьбу за свою територію. Якщо ви чуєте протилежне – це неправда. Вас хочуть деморалізувати.

3. Не вірте і не поширюйте інформацію з сумнівних джерел. Правдива інформація – на офіційних сторінках і каналах державних органів та Суспільного мовлення.

4. Жодним чином не поширюйте інформацію про переміщення українських військ. Ви можете нашкодити тим, хто захищає вас і державу.

5. Україна веде оборонну війну на своїй території. Повідомлення про нібито обстріли мирного населення українськими військовими – неправда. Ворог хоче підірвати вашу довіру до власних захисників.

6. Агресор поширюватиме різні чутки не лише про бійців, а й про військово-політичне керівництво, аби українці не довіряли і йому. Але довіряти не можна саме ворогу – його емоційним провокаціям і повідомленням, які неможливо перевірити. Звіряйте кожну тривожну новину з офіційними джерелами.

7. Інформацію про втрати можуть знати лише органи безпеки та оборони України. Інформація на приватних акаунтах може не відповідати дійсності. Не поспішайте ділитись такою інформацією.

8. Агресор поширюватиме наклепи і «зраду» через свої офіційні чи підконтрольні канали. А може використовувати й інші засоби – прикриватись патріотичними гаслами і українською символікою. Перевіряйте патріотичні на вигляд, але сумнівні повідомлення та заклики.

9. Мета ворога – розколоти українське суспільство зсередини й знищити нашу віру у власні сили. Ми дійсно різні й наші погляди можуть не збігатися, але ми маємо спільну справу – дати відсіч окупанту. Тому зберігайте єдність і підтримуйте одне одного.

10. Якщо перервався інтернет-зв’язок або сторінки державних органів були зламані, звертайтеся по інформацію до Суспільного мовлення. Якщо не працює телебачення – вмикайте абонентську радіоточку.