Володимир Анатолійович Лавриненко

22.04.1987 - 23.12.2025

Володимир Анатолійович Лавриненко народився 22 квітня 1987 року в місті Мена. Тут пройшли його дитячі та шкільні роки — він навчався у загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів імені Т.Г. Шевченка. Після завершення навчання розпочав трудовий шлях. Жив і працював у місті Василькові на Київщині, де професійно займався виготовленням меблів.

У травні 2025 року Володимир прийняв вольове рішення і пішов добровольцем на захист Батьківщини. Він обрав непростий і відповідальний шлях — службу у підрозділі ударних безпілотних авіаційних комплексів. Як командир екіпажу штурмового спеціалізованого батальйону (військова частина А1619), він застосовував свій професіоналізм для захисту українського неба та спокою рідної землі.

Рідні та друзі згадують Володимира як людину надзвичайної скромності та виваженості. Він був небагатослівним і ніколи не хизувався своїми військовими здобутками. Навіть найближчі, зокрема мама, не знали про його відповідальну посаду командира — він оберігав їхній спокій, залишаючи військові труднощі при собі. Володимиру було лише 38 років. У нього залишилася мати та цивільна дружина.

Життя солдата обірвалося у лікарні міста Васильків 23 грудня 2025 року. Попри зусилля медиків, врятувати захисника не вдалося.

Менська міська рада, депутатський корпус та виконавчий комітет висловлюють глибокі співчуття матері Володимира, його родині та близьким. Втрата сина — це невимовний біль, який неможливо втамувати словами. Громада розділяє цей тяжкий смуток разом із вами.

Поховали Володимира Лавриненка у Мені на центральному кладовищі з військовими почестями.

Пам’ять про добровольця, який не залишився осторонь у вирішальний для країни час, назавжди залишиться в історії нашої громади.

Вічна пам'ять Захиснику України, вічний спокій його душі.