Валентин Ігорович Василенко
14.02.2001 - 12.11.2025
Валентин Ігорович Василенко народився 14 лютого 2001 року в місті Мена. Навчався у Менській загальноосвітній школі імені Тараса Шевченка. Після дев’ятого класу вступив до Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою і успішно його закінчив.
Далі продовжив навчання у Вищому професійному училищі Львівського державного університету безпеки життєдіяльності у Вінниці. Після закінчення вступив до Національного університету цивільного захисту України в Черкасах, бо прагнув служити людям і рятувати життя.
Після навчання працював у 9-му Державному пожежно-рятувальному посту у смт Короп на посаді командира відділення. Пізніше проходив стажування у Мені, у 10-й Державній пожежно-рятувальній частині, де готувався стати начальником караулу та командиром відділення. На той час начальник частини Олег Омельяненко згадує, що Валентин завжди працював відповідально, уважно і мотивував інших своїм ставленням до роботи. Він виконував усі завдання добросовісно та доброзичливо ставився до людей.
У 2022 році першій відділ Корюківського РТЦК та СП призвав Валентина Василенка на військову службу. Валентин захищав Україну у званні солдата на посаді водія групи застосування безпілотних авіаційних комплексів військової частини А4507. Під час служби активно опановував навички роботи з FPV-дронами і прагнув стати кращим у своїй справі. Сестра Ірина згадує його енергію, оптимізм і світлий характер.
12 листопада 2025 року Валентин загинув поблизу Колодязного на Куп’янському напрямку під час атаки ворожого FPV-дрона. Смерть обірвала життя молодого чоловіка, який поспішав жити і мріяв про майбутнє.
Учителі й сусіди згадують Валентина як товариського та доброго юнака. Він умів підтримати інших і прагнув допомогти кожному, хто звертався зі своєю проблемою. Його відкритість і життєва активність теплими спогадами зберігаються у серцях усіх, хто його знав.
Валентин не був одружений і не мав дітей. У невимовному горі залишилися батько й сестра Героя.
Поховали Валентина Василенка 19 листопада у Мені на місцевому кладовищі.
У цей важкий час висловлюємо щирі тва глибокі співчуття родині загиблого Воїна.
Вічна пам’ять Валентинові. Вічний спокій його душі.