Юрій Вікторович Куценко
07.09.1992 - 23.07.2024
Юрій Вікторович Куценко народився 7 вересня 1992 року. Раннє дитинство провів у Мені, а до школи пішов у селі Стольне, де жив із дідусем і бабусею. Саме дід став його найближчим наставником, навчив його багатьом життєвим речам і прищепив любов до праці, відповідальності та поваги до знань.
У Стольненській школі вчителі згадують Юрія як дуже розумного, здібного й начитаного хлопця. Особливо його захоплювала історія. Цікавився нумізматикою, багато читав на цю тему, зібрав велику колекцію старовинних монет, яку навіть представили на шкільній виставці в рамках тижня історії. Протягом нетривалого періоду Юрій навчався у Менській школі імені Шевченка, після чого родина повернула його до звичного середовища в Стольному.
Після здобуття повної загальної середньої освіти Юрій вступив до Чернігівського юридичного коледжу, де отримав фах юриста. Продовжив вивчати право у Києві — в Інституті права Київського національного університету.
Деякий час працював у Києві, Харкові, але згодом повернувся в Стольне доглядати за дідусем. Працював у селі Городище на СТОВ «ОЛСТАС – льон».
01 травня 2023 року Юрія було призвано до лав Збройних Сил України по мобілізації. Служив на передовій, потім проходив лікування в госпіталі. Після реабілітації продовжив службу ближче до місця проживання, але у травні 2024 року його вдруге мобілізували на фронт. Про це розповіла мама Юрія, Олександра Максимець.
Солдат Юрій Куценко обіймав посаду водія кулеметного взводу роти вогневої підтримки 151-ї окремої механізованої бригади. Героїчно загинув 23 липня 2024 року в районі населеного пункту Вовче на Донеччині під час виконання бойового завдання — оборони країни від російської збройної агресії.
Майже рік вважався зниклим безвісти. Смерть Воїна підтверджено за результатами експертизи, проведеної після обміну тілами 13 червня 2025 року, коли в Україну повернули 1200 загиблих.
Юрій був доброзичливим, чуйним юнаком, який прагнув жити, працювати, розвиватися й допомагати тим, хто потребував його підтримки. В "Олстас - льон" так відгукуються про нього: "Юрій був робітником СТОВ «ОЛСТАС - льон» — працьовитим, сумлінним і щирим. Усе, за що брався, робив з відповідальністю та гідністю. Його поважали за доброту, спокійний характер і готовність завжди прийти на допомогу. Коли почалася повномасштабна війна, Юрій не залишився осторонь. Він став до лав захисників, боронячи Україну від ворога. Його мужність, рішучість і самопожертва — це приклад справжнього громадянина та воїна. Пам’ять про Юрія назавжди залишиться в серцях усіх, хто мав честь працювати й жити поруч із ним".
За побажанням мами, Юрія Куценка поховали на кладовищі у селі Семенівка, де покоїться прах його бабусі. Менська громада провела в останню земну дорогу загиблого Воїна Юрія Куценка 10 липня. Попрощатися з ним прийшли рідні, близькі, побратими, представники влади та місцевого самоврядування.
Менська міська рада висловлює щирі співчуття рідним, друзям і всім, хто знав Юрія. Світла пам’ять про нього назавжди залишиться в серцях жителів громади.
Вічна пам’ять Воїну, вічний спокій його душі.