Максим Олександрович БОНДАРЕНКО

15.05.1987 - 21.07.2023

Максим Олександрович Бондаренко народився в Мені. Навчався в Менській гімназії, а після закінчення 9 класів вступив до Щорського ПТУ, де здобував професію електрозварювальника.

Працював у приватного підприємця. Доставляв хліб з різних міст, і навіть у перші місяці повномасштабного вторгнення, під час окупації, не припиняв роботу. Їздив по хліб, ризикуючи власним життям, аби допомогти землякам.

Рідні згадують його як спокійного, врівноваженого, щирого хлопця. Не був одружений, дітей не мав. Жив тихо й гідно.

23 лютого 2023 року його призвали на військову службу. Після двомісячного навчання в Польщі Максим розпочав бойову службу. Захищав Україну в званні солдата на посаді стрільця-санітара у складі 3-го механізованого батальйону 44-ї окремої механізованої бригади.

21 липня 2023 року після артилерійського обстрілу біля Серебрянського лісництва на Луганщині Максим зник безвісти.

У кінці травня 2025 року тіло Героя повернули з боку Росії в межах обміну. Експертиза підтвердила, що Воїн загинув від осколкових поранень, несумісних із життям.

14 червня 2025 року Менська громада провела Максима Бондаренк в останню земну дорогу. Попрощатися з Героєм прийшли рідні, близькі, побратими, представники влади та органів місцевого самоврядування. Максима поховали в рідному місті на кладовищі по вулиці Героїв України. У жалобі сестра, дядько, побратими, громада.

У цей тяжкий час висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким загиблого Захисника. Схиляємо голови перед його подвигом.

Вічна пам’ять Герою. Вічний спокій його душі.