Євгеній Миколайович Коваль

18.11.1980 — 11.07.2025

Євгеній Миколайович Коваль народився 18 листопада 1980 року в селі Вільшане Сосницького району в багатодітній родині, де виховувалося восьмеро дітей. Після закінчення школи почав працювати, здобував професію паралельно з трудовою діяльністю. Саме в рідному селі зустрів свою майбутню дружину.

Усе своє життя Євгеній присвятив будівництву мостів — складній, але шляхетній справі. Понад 15 років працював у компанії «Київмостобуд» у Києві, був і за кордоном. Здобув професії монтажника й стропальника. Його знали як доброго, справедливого, працьовитого чоловіка, який завжди приходив на допомогу іншим.

Після одруження сім’я переїхала до села Покровське на Менщині, де народилися їхні сини — нині їм 20 і 11 років. Євгеній був турботливим батьком, невтомним господарем, майстром на всі руки, власноруч облаштува дім та обійстя.

Із перших днів повномасштабної війни проявив рішучість і сміливість. Як розповіла дружина Юлія, в перший день війни, 24 лютого 2022 року, Євгеній врятував український танк і його екіпаж, заховавши техніку та прийнявши військових у свій дім, ризикуючи власним життям і безпекою родини. Згодом завдяки йому екіпаж повернувся до служби, а сам Євгеній 25 лютого добровольцем вирушив захищати Чернігів.

Служив у 162-му батальйоні 119-ї окремої бригади тероборони у званні солдата на посаді гранатометника. Пройшов бойовий шлях: оборона Чернігова, бої в Серебрянському лісі, на українсько-білоруському кордоні, в Сумській області. І знову — Серебрянський ліс.

За службу в 162-му батальйоні Євгеній Коваль був відзначений нагрудним знаком підрозділу — символом належності до батальйону, відваги й вірності військовому обов’язку.

11 липня 2025 року Євгеній загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Діброва Луганської області. Життя Воїна обірвалося внаслідок мінометного обстрілу та атаки ворожого безпілотника.

Командири та побратими згадують Євгенія як надзвичайно відповідального, рішучого, відданого побратима. Він завжди стояв на боці справедливості та честі й ніколи не полишав своїх — ні в мирному житті, ні на війні.

Поховали Героя з військовими почестями на кладовищі в селі Покровське.

Менська міська рада висловлює щире співчуття рідним та близьким загиллого Героя, глибоку вдячність і повагу родині полеглого Захисника.
Світла пам’ять про Євгенія Коваля назавжди залишиться в серцях нашої громади та України. Вічна пам'ять Воїну, вічний спокій його душі. 

Указом №147/2026 Президента України від 24 лютого 2026 року Євгенія Коваля нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).