Сьогодні в Україні гостро стоїть проблема легалізації трудових відносин та заробітної плати. На жаль, відносини між роботодавцями та найманими працівниками не завжди відповідають нормам законодавства. Часто працівники отримують офіційну зарплату меншу за мінімальну (або на рівні мінімальної), а решту зарплати - у «конверті». Таким способом роботодавці ухиляються від сплати податку. Не рідкість і випадки, коли працівники взагалі офіційно не оформлені на роботу. Легалізація трудових відносин і заробітної плати, ліквідація прихованої зайнятості – ключові напрямки роботи усіх державних органів. Про це інформує головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю та аналітичного забезпечення Управління Держпраці в Чернігівській області Оксана КАРАБАН              

Чому нелегальна зайнятість залишається популярною? А легальна зайнятість, що передбачає оформлення трудових відносин, сплату податків, дотримання соціальних гарантій, багатьма роботодавцями сприймається не як прямий обов’язок, а як бонус чи конкурентна перевага? Відповідь на ці запитання криється в самому понятті «легальна зайнятість». Спробуємо розібратися.

Легальна – означає визнана і дозволена законом. Законом, який чітко окреслює обов’язки і права учасників трудових відносин, а також гарантує, що держава буде дбати про їх виконання кожною стороною: і роботодавцем, і працівником. Про які ж гарантії йдеться? Для працівників держава гарантує, що в разі офіційного працевлаштування, окрім запису в трудовій, людина, яка працює, матиме:

- чітко визначені і закріплені трудовим договором умови праці (місце роботи, режим роботи, посадові обов’язки, заробітна плата);

- виплату заробітної плати двічі на місяць, у розмірі не менше, ніж мінімально встановлений законодавством;

- можливість навчання, перенавчання, підвищення кваліфікації за рахунок роботодавця;

- страховий стаж для отримання допомоги на випадок безробіття, пенсії;

- право на оплачувані відпустки: щорічну (не менше 24 календарних днів), соціальні та додаткові відпустки, передбачені КЗпП України;

- право на оплату листка непрацездатності в разі хвороби;

- соціальні послуги і виплати в разі нещасного випадку на роботі та професійного захворювання;

- захист від незаконного звільнення, переведення на іншу посаду, зміну умов праці (без попередження та згоди працівника);

- вихідну допомогу в разі звільнення за ініціативою роботодавця;

цілої низки інших прав і соціальних гарантій, передбачених чинним законодавством.

Багато це чи мало – стає зрозуміло, коли є можливість порівняти. Реальність така, що чимало роботодавців будують свій бізнес на максимальному використанні нелегальної праці. Пояснення дуже просте – надто дорого платити податки і виконувати трудові зобов’язання. Настільки дорого, що з працівниками забувають розрахуватися або виплачують їм лише частину обіцяної зарплати або пропонують забути про оплачувані відпустки і «лікарняні» та інші соціальні гарантії.

На перший погляд, ухилення роботодавця від офіційного працевлаштування і сплати ЄСВ за своїх працівників не виглядає катастрофою. «Головне, щоб гроші платив за роботу», – міркують більшість нелегалів, забуваючи про те, що сплата ЄСВ забезпечує їх страховими виплатами на випадок безробіття, тимчасової втрати працездатності, нещасних випадків на виробництві, врешті, під час виходу на пенсію.

Запровадження карантинних заходів у зв’язку з поширенням в Україні коронавірусу змусило замислитися всіх, хто зневажав соціальним благополуччям і громадянською відповідальністю в інтересах короткострокового економічного ефекту. І роботодавці, і працівники, які підтримували нелегальну зайнятість, ухилялися від офіційного оформлення трудових відносин і сплати податків, опинилися перед загрозою зубожіння. І переваги офіційного працевлаштування вже не видавалися пережитком минулого.

Наше завдання – не спіймати когось за руку на порушенні, а запобігти йому. Хай як банально це звучить, але високих стандартів якості життя, гідних зарплат, нормальних умов праці та високих темпів зростання можна досягти, лише дотримуючись цивілізованих відносин. Починати завжди треба з себе. Декларуючи свою працю сьогодні, ви забезпечите собі соціальний захист і впевненість завтра.

Згідно зі ст. 265 Кодексу законів про працю України, роботодавці, які використовують найману працю, у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) несуть відповідальність у вигляді штрафу в десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника (на сьогодні сума такого штрафу становить 50 тис. грн). Крім того, згідно зі ст. 41 Кодексу про адміністративні правопорушення, фактичний допуск до роботи працівника без оформлення трудового договору (контракту) тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємства від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – від 8500 грн до 17000 грн.