На початку весняної пори ми вшановуємо світоча українського народу Тараса Шевченка. Нині минає 207-ма річниця від його дня народження, а 10 березня – 160-ті роковини смерті. Ці дві дати – світла і трагічна – в уяві кожного українця переплітаються у вінок щемливої синівської любові до нашого духовного батька, котрий все життя поклав на вівтар служіння своєму народові, його захисту й возвеличення. Сьогодні на знак шани до великого генія української нації біля пам’ятника Т. Г. Шевченку в міському парку відбулися меморіальні заходи, у Менській публічній бібліотеці читали його поезії.

Кожному народові Бог подарував величну постать, котра була б проявом його душі, його зорею. В українців такою постаттю є Тарас Шевченко – Велетень Духу, український Пророк, Батько, Кобзар…  

Сповнені любов’ю до рідної землі, прагненням зробити життя українців гідним і достойним з натхненням звучать слова Тараса і сьогодні, коли Україна розбудовуючись, змушена захищати власний дім – незалежну, демократичну, суверенну державу.

Будуймо всією громадою свій дім – у злагоді, мирі та любові, щоб діти наші та внуки отримали у спадок державу, яку заповідав нам Великий Кобзар. Нехай святе Шевченкове ім’я об’єднає нас усіх незалежно від поглядів та переконань задля щасливого майбутнього рідного народу!