СКОРОБАГАТИЙ Сергій Олександрович

Сергій Олександрович Скоробагатий народився 3 березня 1979 року. З 1986 по 1996 роки навчався в середній школі імені Шевченка.

Працював на підприємстві «Укрсівербуд».

2005 року вступив на заочне відділення факультету фізичного виховання Чернігівського педагогічного інституту. Тоді ж працевлаштувався на посаду провідного спеціаліста районної організації фізкультуро-спортивного товариства «Колос». Організовував спортивно-масову роботу в районі серед сільських колективів фізкультури. Попутно займався футболом, виступав за різні колективи району та області. Зокрема, був одним із кращих бомбардирів ФК «Інтерагросистема», яка брала участь у Чемпіонаті на першість країни серед команд-аматорів колективів фізкультури.

2015 року звільнився з посади й пішов добровольцем АТО. З липня 2015 року по жовтень 2016 року брав безпосередню участь в антитерористичній операції на Сході України.

Не одружений. Дітей не мав. Як людина був гарним хлопцем, щирим, відкритим, готовим допомогти, відзначає директор ДЮСШ Дмитро Коноваленко.

24 лютого 2022 року за власним бажанням призваний на військову службу по мобілізації до Збройних сил України згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65\2022. Був зарахований до військової частини А7333, або 119-ї окремої бригади територіальної оборони в Чернігівській області. Брав участь в обороні Чернігова як солдат 1-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти. Зараз бригада перебуває у складі Регіонального управління «Північ» Сил ТрО. Згодом переведений до іншої військової частини.

Світлі й теплі спогади про Сергія опублікувала на своїй сторінці у фейсбуці менянка, друг дитинства Оксана Снітко.

24 лютого 2022

Він подзвонив пізно ввечері, бо треба було десь переночувати. Не встиг у військкомат, там сказали приходити завтра... У чому стояв, у тому й приїхав, на ногах — кросівки, з собою ніяких речей...

Через декілька днів — дзвінок, я вже знала, що його залишили в чернігівській теробороні. Запитую:

— Чим допомогти, може що треба?

— Нічого не треба... хіба ножиці, нігті відрізати, бо незручно курок натискати...

— У вас їжа є?

— У нас все є, нічого не треба

— Коли ти востаннє їв?

— Вчора в обід, нам привозили

(На годиннику 16.00)

Нашвидкуруч збираємо теплі речі, шкарпетки, ножиці, консервацію. З їжі — щойно зварена ячмінна каша і консерви (Він потім ту кашу згадував не раз, і казав, як він вдячний, бо ми нагодували всіх хлопців).

Він захищав нас у тому районі, де ми ховались в підвалі, інколи приходив на пару годин. Якось попросився помитись і випрати речі. Води вже в місті не було, газу майже теж. Наносили від сусідів відер чотири... Прийшов з печивом і пляшкою кока-коли для Дані, бо він ніколи не приходив з порожніми руками. Це тоді були неймовірні смаколики.

Чергове повідомлення з відео, де падає збитий російський літак. За секунду — дзвінок:

— Не виходьте на вулицю, там ловлять пілота, який вижив.

27 березня 2022

Артилерійські снаряди прилетіли в наш район, дві сусідські хати горіли, у нас — ні вікон, ні дверей... Телефоную йому:

— Живий?

— Все добре, я допоможу вам виїхати.

Вже наступного дня він домовився, щоб нас вивезли на те місце, звідки людей забирали волонтери...

Червень 2022

Приходжу додому з роботи, а мама:

— У нас гості

Мама на той час була з гіпсом на нозі. Поряд з нею сидить Сергій і розповідає їй історії... Вони тоді проговорили майже півдня. Коли йшов, розчулився:

— Дякую, я наче в дитинстві побув.

Потім було ще багато подій... телефонував з Донецького напрямку, розповідав мало, але дечим ділився... Загинув командир... Побратим 20 років залишився без ноги... Розбили їх позицію... З 26 їх залишилось 12... Друга звільнили з полону... І обов'язково в кінці кожної розмови:

— Все буде добре, бо ми їх виженемо з нашої землі. З нами Бог і ми за Україну!

Коли приїжджав додому, інколи говорив, що тут його не розуміють. І тоді я обіцяла, що розкажу всім і кожному, для кого війна — десь там, про всі події і відчуття того страшного березня. Розкажу — що він Герой, який не відсиджувався в окопі...

Ось, розказую... Я знала його таким, щирим, безкорисливим, сміливим, готовим прийти на допомогу... Він захищав нас ще з дитинства, коли хлопці розкидали наші ляльки... потім, коли ми йшли пізно з дискотеки... І дотепер...

Під час несення військової служби Сергій ніколи не шукав легких шляхів та завжди був готовий виконувати поставлені бойові завдання у боротьбі з ворогом, відзначають у першому відділі Корюківського РТЦК та СП, де він перебував на обліку.

Сергій Скоробагатий передчасно пішов із життя 28 жовтня 2023 року.

30 жовтня поховали Захисника на центральному цвинтарі в Мені з військовими почестями.

Щирі співчуття рідним і близьким. Вічна пам’ять і добра слава про Героя нехай завжди живе в наших серцях, а душа його спочиває з миром!