Корнієнко Станіслав Анатолійович

Народився 2 лютого 1975 року в місті Мена. Навчався в Менській середній школі ім. Т.Г.Шевченка. Після закінчення 9 класів вступив до Щорського професійно-технічного училища, де отримав професію муляра-пічника.

Строкову службу в Збройних силах України проходив з 26.05.93 р. по 21.11.94 р.

Одружений, мав сина, якого дуже любив. Був тихим, ввічливим, чуйним. Мав багато друзів, завжди всім допомагав, з задоволенням збирав гриби, рибалив.

Останнє місце роботи — у КП «Менакомунпослуга», доглядач кладовищ. Директор підприємства О.В.Манжула розповідає, що Станіслав Анатолійович працював у них довго, років сім, та за рік до початку війни звільнився. Був гарною людиною, працьовитим, безвідмовним, завжди допомагав співробітникам на інших дільницях, якщо ті не встигали.

Після повномасштабного вторгнення росії в Україну був призваний по мобілізації 01.08.22 року 1 відділом Корюківського РТЦК та СП Чернігівської області. Солдат Корнієнко служив навідником 2-го кулеметного взводу 3 механізованого батальйону. Захищав Україну на Донецькому напрямку.

З 23 лютого 2023 року вважався зниклим безвісти. Дружина, син і старенька мати до останнього сподівалися, що він живий і що, може, десь у полоні... Та, як виявилося пізніше, саме 23 лютого він отримав поранення, несумісні з життям, внаслідок обстрілу противником із танку, міномету та СПГ з напрямку населеного пункту Кирилівки Донецької області.

8 жовтня 2023 року воїна визнали загиблим у результаті здійснення противником обстрілу з танку, міномету та СПГ позицій підрозділу поблизу н.п. Вугледар Волноваського району Донецької області.

Так у бою, захищаючи Батьківщину, поліг добрий і чуйний чоловік та люблячий батько. 

Співчуття рідним та близьким! Вічна пам’ять і добра слава про Станіслава Корнієнка нехай житиме в наших серцях!