У зв'язку з встановленням карантину на території України, одним із актуальних питань для роботодавців та працівників стало надання відпустки без збереження заробітної плати. Порядок надання такої відпустки регулюється Законом про відпустки та КЗпП.  Статтею 25 Закону визначені випадки та строки надання відпустки без збереження заробітної плати за бажанням працівника в обов'язковому порядку. Серед них передбачена і надання відпустки без збереження заробітної плати в обов'язковому порядку матері, батькові, бабі, діду або іншим родичам, які фактично доглядають за дитиною, особа, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, один з прийомних батьків для догляду за дитиною віком до 14 років - на період оголошення карантину на відповідній території. За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

        Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19)» внесено зміни до ст. 84 КЗпП України, відповідно до яких у разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін, встановлений частиною другою цієї статті (не більше 15 календарних днів на рік). Відпустка без збереження заробітної плати надається працівнику на підставі письмової заяви. У ній мають бути зазначені:

1) причина, з якої працівник просить надати неоплачувану відпустку;

2) дата початку відпустки;

3) тривалість відпустки.

  Після розгляду заяви видається наказ (розпорядження) про надання відпустки за свій рахунок. Таку відпустку не подовжують на кількість святкових і неробочих днів, що припадають на неї. Відпустку без збереження заробітної плати надають, як правило, у зв'язку з якими-небудь подіями в житті працівника. При цьому перш за все необхідно бажання працівника піти в таку відпустку. Ні в якому разі не можна відправляти у відпустку «за свій рахунок» примусово без згоди працівника.

   Нагадаємо, Міноцполітики раніше надало роз'яснення, що примусове направлення працівників у відпустку за власний рахунок є грубим порушенням законодавства про працю (лист Мінсоцполітики від 19.09.2013 р. № 416/13/116-13).

    Відповідальність за грубе порушення законодавства про працю передбачена ст. 172 Кримінального кодексу України - штраф від двох тисяч до трьох тисяч НМДГ (від 34 тис. грн до 51 тис. грн) або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, - караються штрафом від трьох тисяч до п'яти тисяч НМДГ (від 51 тис. грн до 85 тис. грн) або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

ЩОДО НЕЗАКОННОГО ЗВІЛЬНЕННЯ.

         Керівникам, які незаконно звільняють працівників під час карантину, загрожує штраф до 51 тис. грн або позбавлення права обіймати певні посади. Так, у разі незаконного звільнення працівники можуть звертатися на «102» або писати заяву в поліцію за статтею 172 КК (Грубе порушення законодавства про працю). Санкція статті передбачає покарання у вигляді штрафу від двох тисяч до трьох тисяч НМДГ (34 000 - 51 000 грн) або позбавлення права обіймати певні посади. Також керівників можуть позбавити права займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або покарати виправними роботами на строк до двох років. Також заступник голови Нацполіції запевнив, що правоохоронці будуть оперативно реагувати на порушення трудового законодавства і притягати порушників до кримінальної відповідальності.

     Відзначимо, санкцією частини другої ст.172 КК передбачено, що ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, - караються штрафом від трьох тисяч до п'яти тисяч НМДГ (51 000 - 85 000 грн) або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

Головний державний

інспектор відділу

з питань додержання

законодавства про працю,

зайнятість та інших

нормативно-правових актів                                                        О.КАРАБАН