ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!!!
Події Постмайданівської України увійдуть в історію нашої Держави як боротьба українського народу проти зовнішньої агресії, за волю, за честь і славу, за народ, за Незалежність Батьківщини. В черговий раз за свою багатовікову історію українці довели, що готові стояти до останнього за волю свого народу. Довели, що готові віддати життя за свободу. Довели, що Честь, Слава, Гідність - це не просто слова, а принципи, заради яких варто жити і заради яких можна померти.
З перших днів проведення антитерористичної операції сотні менян відстоюють свободу і незалежність України, борються за її квітуче майбутнє. Нам є ким пишатися. Та, на жаль, і є за ким сумувати.
З поля бою цієї неоголошеної війни не повернулося вже четверо синів нашого міста.
Ця сторінка — краплина у морі всенародної шани і пам’яті.
Ми бережемо спогади про кожного з Героїв. І низько схиляємось перед величчю їх подвигу.
Пролита кров наших славних земляків, та тисяч наших хоробрих захисників нашої держави з інших куточків Світу, вимагає від кожного з нас нарешті змінити свою країну. Зробити її, нарешті, такою, як про це мріяли наші предки, мріємо ми, і мріяли Герої сучасної України. Змінитись маємо і ми. Кожен із нас.
Лише тоді кров Героїв буде не даремною. Вони знали, за що йшли на смерть. Тепер це зрозуміти маємо і ми.
Слава Україні!
Героям слава!
Вічна пам'ять загиблим...
_______________________________________________________________________________________
Титаренко Сергій Миколайович
Народився 8 серпня 1992 року у місті Мена Чернігівської області.
Закінчив Менську середню школу І-ІІІ ступеня ім. Т.Г. Шевченка. У 2010 році закінчив Сосницький професійний аграрний ліцей та здобув професію електрозварника ручного зварювання; водія автотранспортнх засобів категорії.
З квітня 2011 по квітень 2012 року проходив строкову військову службу у збройних силах України в/ч А 3251. За військовою спеціальністю — командир автомобільного відділення. Одержав звання молодшого сержанта.
При проведенні першої хвилі мобілізації був призваний 19 березня 2014 року до лав Збройних Сил України.
З 24 липня брав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей. Служив старшим навідником 2-го гаубичного самохідно-артилерійського взводу 3-ої гаубичної самохідно-артилерійської батареї гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону військової частини В 1688.
Загинув 9 серпня 2014 року у ході ведення бою за селище Челюскінець Лутугинського району Луганської області.
Похований у місті Мена Чернігівської області на центральному кладовищі.
Указом Президента України № 270 від 15 травня 2015 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня .
_______________________________________________________________________________________
Андрейченко Максим Павлович
Народився 30 вересня 1992 року у місті Мена Чернігівської області.
Після закінчення школи вступив до Конотопського політехнічного технікуму Сумської області. Здобув вищу освіту у Конотопському політехнічному інституті.
З 21 серпня 2013 року приступив на контрактну військову службу у частині А 1815 механіком — водієм танка.
Загинув 22 серпня 2014 року внаслідок попадання снаряду в танк під час виконання бойового завдання у районі селища Біле Лутугинського району Луганської області.
Указом Президента України № 270 від 15 травня 2015 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня .
Похований у місті Мена Чернігівської області на кладовищі по вул. Лермонтова
_______________________________________________________________________________________
Жеребило Вадим Володимирович
Народився 07 жовтня 1993 року у місті Мена Чернігівської області.У 2009 році закінчив Менську ЗОШ І-ІІІ ступенів ім. Т. Г. Шевченка.
Того ж року вступив до Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, після закінчення якого навчався у Київському національному технічному університеті «Київський політехнічний інститут».
Навчання у виші перервав у зв’язку з подіями на Майдані, був активним учасником Революції Гідності.
З початком військових дій на сході України пішов у лави добровольчого батальйону «Айдар».
Під час боїв був поранений, але від госпіталізації відмовився.
Загинув 31 січня 2015 року внаслідок розриву снаряду під час виконання бойового завдання по охороні ТЕЦ міста Щастя Новойдарського району Луганської області.
Похований у місті Мена Чернігівської області на центральному кладовищі.
Указом Президента України № 270 від 15 травня 2015 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня .
Всеукраїнська громадська організація "Спілка ветеранів та працівників силових структур України "ЗВИТЯГА" посмертно нагородила Жеребило Вадима Володимировича відзнакою "ЗА ВІРНІСТЬ ПРИСЯЗІ".
Українська православна церква Київського патріархату нагородила Вадима медаллю "За жертовність і любов до України".
_______________________________________________________________________________________
Головатий Максим Сергійович
Народився 23 лютого 1992 року у місті Мена Чернігівської області.
У 2010 році закінчив Менську ЗОШ І-ІІІ ступенів ім. Т. Шевченка.
Протягом 2010-2012 років навчався у Чернігівському професійно-технічному ліцеї № 18 за спеціальністю «муляр-штукатур».
Строкову військову службу проходив у складі 36-ї окремої бригади берегової оборони .
Працював робітником ТОВ «Мена ПАК».
Мобілізований до лав Збройних Сил України 28 квітня 2014 року.
Молодший сержант 13-го окремого мотопіхотного батальйону .
Вважався зниклим безвісти з 18 лютого. Якраз тоді його підрозділ з боями відходив від Дебальцевого.
За долю хлопця переживала вся Мена, сподівалися до останнього: може, в полоні чи добрі люди переховують.
Надія згасла, як і вогник солдатської душі – Максима опізнали серед загиблих.
Максим загинув від снайперського вогню 19 лютого 2015 року під час відходу українських військ з міста Дебальцеве Донецької області.
Тіло героя привезли до рідного міста 29 квітня.
Поховання відбулося 30 квітня. В цей день в місті було оголошено День жалоби.
Хай земля тобі буде пухом, хоробрий захиснику Вітчизни…
Максим похований у місті Мена Чернігівської області на центральному кладовищі.
_______________________________________________________________________________________
Ільчишин Олександр Михайлович
Народився 20 червня 1989 року у місті Мена Чернігівської області.
Закінчив Менську районну гімназію, у 2007 році Сосницький професійний аграрний ліцей.
У 2007-2008 роках проходив строкову військову службу у лавах ЗСУ.
Мобілізований до лав Збройних Сил України у березні 2014 року.
З 18 березня по 19 травня 2014 року служив стрільцем відділення охорони Менського районного військового комісаріату.
З 19 травня 2014 року — солдат, кулеметник мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу 41-го батальйону територіальної оборони «Чернігів-2».
Брав участь у визволенні Слов’янська, Красного Лиману та Попасної.
9 серпня 2014 року отримав важке поранення внаслідок підриву на міні бронемашини.
Проходив лікування у Харківському госпіталі, травматологічному відділенні Київського шпиталю. Згодом був направлений на реабілітацію в Ірпінський госпіталь Київської області.
2 вересня 2014 року, після складної операції, впав у кому.
Помер 24 серпня 2016 року, не приходячи до свідомості, вдома, у місті Мена.
Похований у місті Мена Чернігівської області.
