Право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення, у тому числі виплат по тимчасовій непрацездатності, виникає з настанням страхового випадку в період роботи , якщо інше не передбачено законодавством .

Згідно зі статтею 119 Кодексу законів про працю України за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада й компенсується з бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності.

Виплати за період, коли особа не працювала та за нею зберігався середній заробіток, не включаються до розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Для страхових випадків, які настали з 04.07.2015, Відповідно до пункту 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 №1266 середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати на яку нарахований єдиний внесок на кількість календарних днів зайнятості у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, – тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати. Місяці розрахункового періоду , в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, виключаються з розрахункового періоду.

У листі  від 31.07.2015 № 445/18/99-15 Міністерство соціальної політики України  рекомендує період військової служби застрахованої особи за призовом під час мобілізації на особливий період вважати періодом, невідпрацьованим з поважної причини та виключати з розрахункового періоду й здійснювати розрахунок середньої заробітної плати за відпрацьовані місяці та дні розрахункового періоду. У випадку коли застрахована особа не працювала з зазначеної поважної причини всі місяці розрахункового періоду, слід застосовувати пункт 28 Порядку.

Розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності розраховується залежно від страхового стажу. Статтею 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 року № 1105 визначено, що в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати допомога по тимчасовій непрацездатності надається ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до статті 6 вказаного Закону, до осіб, які належать до учасників бойових дій, належать особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України й брали безпосередню участь у антитерористичній операції. Таким чином, вказані особи мають право на пільги, передбачені для учасників бойових дій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року № 413 затверджено Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення. Для отримання пільги застрахованій особі необхідно надати документ, який засвідчує статус учасника бойових дій. Відповідно до п.9 Постанови № 413 такими документами є посвідчення учасника бойових дій або виписка із єдиного державного реєстру учасників бойових дій.

Менська міжрайонна виконавча дирекція Чернігівського обласного відділення Фонду