Під таким гаслом нещодавно  в Менському РЦЗ відбувся інформаційний семінар для безробітних громадян за участю начальника відділу Менського МЦ з надання безоплатної вторинної правової допомоги   Лариси Омельяненко.

Фахівець служби зайнятості Валентина Агієнко  поінформувала присутніх , що легальна трудова діяльність – це  основа  соціальної захищеності працюючого населення. Відсутність цивілізованих трудових відносин призводить до втрати трудового та страхового стажів, а також  позбавляє працівників наступних важливих речей:
–    захисту від незаконного звільнення;
–    отримання вихідної допомоги у разі звільнення за ініціативою роботодавця;
–    гарантованої виплати  заробітної плати два рази на місяць;
–    права на щорічну основну відпустку не менше 24 календарних днів, соціальну відпустку з вагітності та пологів та додаткові відпустки передбачені Законом України «Про відпустки»;
–    права на оплату листа непрацездатності;
–    права не залучатися до наднормових робіт без згоди працівника;
–    соціальних послуг та виплат у разі нещасного випадку на роботі та професійного захворювання;
–    цілої низки інших прав і соціальних гарантій передбачених чинним трудовим законодавством.
Якщо працівник не уклав трудового договору, а лише усно домовився з роботодавцем, то в разі порушення його прав на трудові гарантії, довести свої права навіть у судовому порядку буде дуже важко.

Лариса Омельяненко в свою чергу наголосила, що кожен громадянин має право на безоплатне отримання правової інформації, правових консультацій та роз’яснень чинного законодавства, щодо трудових відносин, доступ до електронних сервісів Мін’юсту з правових питань, а найбільш незахищені категорії громадян можуть отримати якісні безоплатні послуги адвоката зі складання процесуальних документів та представництва інтересів в судах.

Однак без свідомості самих громадян, які повинні наполягати на узаконенні своїх конституційних   прав   на    працю    шляхом   обов’язкового укладання  з  роботодавцем  трудових   договорів,  як це передбачено статтями 21-34 Кодексу законів про працю України, це питання в повному обсязі не може бути вирішено.
Сьогодні кожен працівник сам мусить вирішувати, що є найголовнішим – жити одним днем, чи мати впевненість у завтрашньому дні та отримувати певні соціальні гарантії.