В цей серпневий день Менська громада вшановує пам’ять наших Героїв - ШУМЕЙКА Олександра та МОГИЛЬНОГО Євгенія, які загинули захищаючи Україну, свої родини, дитячі усмішки, мирне небо і кожного із нас.

ШУМЕЙКО Олександр народився в 1982 році в селі Митченки, Бахмацького району Чернігівської області. У 2000 році закінчив Киселівську загальноосвітню школу на оцінки «добре» і «відмінно». Улюбленими предметами були історія, англійська мова, українська мова та література, географія. Саша захоплювався футболом і дуже любив музику.

Від весни 2002 року до осені 2003 року проходив строкову службу у військовій частині в селищі Десна. З 2003 року по 2008 рік перебував на службі в органах МНС України в місті Київ. У 2007 році заочно закінчив Чернігівський державний інститут економіки та управління, де здобув вищу освіту за спеціальністю «Фінанси».

З 2008 року по 2013трік перебував на службі в органах МНС України в місті Леніно Ленінського району Автономної республіки Крим. З 2013 року по 2014 рік працював в ДНС України в місті Чернігів.

Події, які на той час почалися на сході України, не змогли пройти осторонь Олександра. Він був справжнім патріотом своєї держави. Тому, не вагаючись, за власним бажанням звернувся до Менського районного військкомату, щоб його призвали на військову службу на території проведення антитерористичної операції. 12 лютого 2015 призваний за частковою мобілізацією як доброволець, направлений для проходження військової підготовки в місто Рівне.

В березні 2015 року став головним навідником гаубиці «Рапіра» солдатом окремого мотопіхотного батальйону 57 окремої мотопіхотної бригади. Ніс службу на позиціях поблизу окупованого міста Горлівка. На опорному пункті шахта «Південна», де ворог зосередив важке озброєння, кожного дня йшли важкі бої, мінометні і танкові обстріли.

Після закінчення служби планував пов'язати своє життя з армією, підписавши контракт, але доля вирішила по іншому. В одну мить яскраві кольори літнього дня стали тьмяними й невиразними - двері в дім Євгенії Петрівни навстіж розчинила чорна звістка про страшну трагедію.

Загинув Олександр 3 серпня 2015 року поблизу міста Торецьк Донецької області в важкому, довготривалому нічному бою, від осколкових поранень внаслідок розриву міни при мінометному обстрілі.

Нагороджений багатьма відзнаками:

- Указом Президента України від 22 вересня 2015 року, «за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом "За мужність" III ступеня;

- Всеукраїнський Союз Ветеранів АТО в 2016 році нагородив орденом «Лицарський хрест добровольця»;

- Указом Президента України в 2016 році нагороджено відзнакою «За участь в антитерористичній операції»;

- нагороджений нагрудним знаком «Учасник АТО»;

В місті Мена та в селі Киселівка на честь Героя відкрито меморіальні дошки. Одна із вулиць села Киселівка назавана на честь Олександра Шумейка.

Кандидатуру солдата Олександра Шумейка рекомендовано на відзнаку Чернігівської обласної ради «За мужність і вірність Україні».

В місті дислокації батальйону Нова Каховка встановлено пам'ятник загиблим воїнам, серед них ім'я Олександра Шумейка.

МОГИЛЬНИЙ Євгеній народився 29 вересня 1990 року. Ріс сиротою. Його виховала бабуся Закінчив Менську гімназію, Чернігівське вище професійне училище за спеціальністю «слюсар-ремонтник». Працював у ТОВ «Менський сир», у ПРАТ «ШРБУ 82». З дитинства мав хист до малювання. Друзі згадують, що Євгеній дуже гарно малював. Був одружений, розлучився.

26 квітня 2022 року добровольцем пішов захищати рідну землю. Був патріотом і сміливцем. Нагороджений нагрудним знаком Золотий хрест, про що повідомляв на своїй фейсбук-сторінці.

Під час захисту України і її територіальної цілісності в районі ведення бойових дій 3 серпня 2023 внаслідок вогнепального поранення поблизу населеного пункту Вільхуватка Купʼянського району Харківської області солдат 22 окремого батальйону спеціального призначення президентської бригади Євгеній Анатолійович Могильний загинув. У Героя залишився 9-річний син.

Наші мужні воїни, молоді красені-хлопці стали одними із багатьох жителів Менщини, чиє життя було передчасно обірване війною.

Низько вклоняємося подвигу Героїв у протистоянні російській навалі. Вічна пам’ять та вічна слава Захисникам України!