Сьогодні ми вшановуємо пам’ять солдата Збройних Сил України, учасника російсько-української війни Олександра Ільчишина, воїна, захисника, справжнього сина своєї країни. Серпень 2016 року став його останнім літом. Скільки ще б жити, втілювати плани, мріяти, зустрічати весни… та не судилося.

Народився Олександр 20 червня 1989 року у місті Мена Чернігівської області.

Закінчив Менську районну гімназію, у 2007 році Сосницький професійний аграрний ліцей.

У 2007-2008 роках проходив строкову військову службу у лавах ЗСУ.

Мобілізований до лав Збройних Сил України у березні 2014 року.

З 18 березня по 19 травня 2014 року служив стрільцем відділення охорони Менського районного військового комісаріату.

З 19 травня 2014 року — солдат, кулеметник мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу 41-го батальйону територіальної оборони «Чернігів-2».

Брав участь у визволенні Слов’янська, Красного Лиману та Попасної.

9 серпня 2014 року отримав важке поранення внаслідок підриву на міні бронемашини.

Проходив лікування у Харківському шпиталі, травматологічному відділенні Київського шпиталю. Згодом був направлений на реабілітацію в Ірпінський шпиталь Київської області.

2 вересня 2014 року, після складної операції, впав у кому.

Помер 23 серпня 2016 року, не приходячи до свідомості, вдома, у місті Мена.

Похований у місті Мена Чернігівської області.

У пам’ять про Олександра Ільчишина відкрито меморіальні дошки на Алеї Героїв у центрі міста Мени та на будівлі Менської гімназії.

Указом Президента України від 14 листопада 2017 року №363/2017 «Про відзначення державними нагородами України» Ільчишин Олександр Михайлович нагороджений посмертно орденом «За мужність» III ступеня за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку.

У 2018 році нагороджений Відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції»  (посмертно).

Важко знайти слова втіхи рідним, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати близької людини, тож нехай добрий світлий спомин про Олександра стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться в пам’яті батьків, друзів, бойових побратимів, усіх, хто його знав, любив і шанував.  

Вічна пам’ять Героям України! І нехай Господь береже всіх живих!