Таким був і залишиться для нас Герой-азовець Віталій Горбач. Сьогодні минає рік як не стало українського воїна. Попереду було багато планів на щасливе життя у мирній вільній Україні. Не судилося… Тепер він навіки у небесному строю та у наших серцях

На центральному кладовищі міста Мени біля місця поховання Віталія зібрались рідні, друзі, представники органів місцевого самоврядування, військкомату. Учасники меморіального заходу хвилиною мовчання вшанували пам’ять Героя та поклали квіти до його могили.

Виступаючи перед присутніми секретар міської ради Юрій Стальниченко відмітив: «Війна і смерть невблаганні. На жаль, у найважчі роки боротьби вони забирають найкращих. Віталій назавжди залишаться в нашій пам’яті як людиною, яка любила спорт, вела здоровий спосіб життя, займалась творчістю і не вагаючись пішла захищати свою країну від ворога».

Герої не вмирають, живуть у нашій пам'яті та серцях. Пам’ятаємо кожного.

Горбач Віталій Борисович народився 18 жовтня 1985 року в м. Мена на Чернігівщині. Навчався в Менській гімназії. Малював комікси, захоплювався ігровими приставками, любив читати, збирав колекцію книг Стівена Кінга. А ще – займався спортом та вів здоровий спосіб життя.

Неодноразово брав участь у марафонах дистанцією 42.195 км, обласних та районних змаганнях із жиму штанги лежачи та полкових турнірах.

З початком російської збройної агресії проти України у 2014 році був мобілізований до лав ЗСУ. Приймав участь у боях на сході України. У 2015 році був демобілізований та повернувся до рідного міста.

У 2019 році пішов добровольцем у полк Азов. У січні 2022 року, коли закінчувався строк контракту, прийняв рішення про його продовження у зв'язку з напруженою ситуацією на кордоні України з Росією та великою імовірністю повномасштабного нападу зі сторони окупанта. Служив старшим солдатом, старшим кулеметником 2-го відділення розвідки 1-го батальйону оперативного призначення ОЗСП Азов. Позивний «Кратос».

Брав участь у боях за Маріуполь. Там, 15 березня 2022 року, загинув від вибуху при виконанні бойового завдання. Похований на центральному кладовищі м. Мена 06 серпня.

Указом президента України від 25.03.2022 №168/2022 посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.