20 серпня об 10.00 на Алеї Героїв у Мені відбудеться вшанування пам’яті Олександра Уткіна, Максима Андрейченка та Олександра Ільчишина. Запрошуємо усіх небайдужих хвилиною мовчання, покладеними квітами вшанувати світлу пам’ять наших славних воїнів-земляків, котрі віддали своє життя за наше спокійне сьогодення, за мир і спокій на рідній землі.

Вічна слава полеглим за Україну! Пам’ятаємо кожного!

Олександр Уткін народився 7 листопада 1970 року у селі Подище Прилуцького району Чернігівської області, проте його раннє дитинство минуло у селищі Прогрес Менського району Чернігівської області.

Уже в шість років у зв’язку з сімейними обставинами він разом зі своєю сестрою Іриною потрапив до дитячого будинку. У віці семи років вступив до першого класу Чернігівської школи-інтернату, звідки у 1978 році був переведений до школи-інтернату у Городні Чернігівської області, де отримав восьмирічну освіту.

9-й та 10-й класи Олександр навчався у Чернігові.

Навчаючись у старших класах, вирішив готувати себе до служби в армії. Його мрією було стати десантником, тому хлопець зайнявся парашутним спортом. У його активі було 10 стрибків із парашутом. Та за станом здоров’я (плоскостопість) його мрії не судилося здійснитись.

У 1988 році був призваний до лав Збройних сил СРСР. Строкову службу проходив в Естонії. Був сапером. Під час служби був поранений. Після демобілізації отримав освіту будівельника. Йому довелося попрацювати будівельником-висотником, охоронцем, деякий час служив в одному з спецпідрозділів СБУ. Проживав і працював у місті Славутич, а останнім часом його домівкою було місто Кролевець Сумської області. З початком неоголошеної війни на сході України добровольцем пішов до лав резервістів батальйону "Донбас". Був командиром розвідувального відділення. Навчав молодь військовій справі.

Загинув Уткін Олександр Анатолійович 20 серпня 2014 року під час подій в районі Іловайська, а саме в с. Грабське, Амвросіївського району, Донецької області. Похований у селі Киселівка Менського району.

Указом Президента України № 892/2014 від 27 листопада 2014 р. "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі" нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

Похований Герой у селі Киселівка Менського району Чернігівської області. На місцевому обеліску слави йому встановлений меморіальний знак.

 Максим Андрейченко народився 30 вересня 1992 року у місті Мена Чернігівської області. Після закінчення школи вступив до Конотопського політехнічного технікуму Сумської області. Здобув вищу освіту у Конотопському політехнічному інституті.

З 21 серпня 2013 року приступив на контрактну військову службу у частині А 1815 (селище Гончарівське Чернігівського району) механіком-водієм танка.

Загинув 22 серпня 2014 року внаслідок попадання снаряду в танк під час виконання бойового завдання біля селища Біле Лутугинського району Луганської області. Указом Президента України № 270 від 15 травня 2015 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Похований у місті Мена Чернігівської області на кладовищі по вул. Лермонтова.

Наказом Всеукраїнської спілки учасників бойових дій в АТО «Побратими України» за проявлену особисту мужність, стійкість та рішучість, виявлені при виконанні військового обов’язку в умовах, пов’язаних з ризиком для життя під час захисту незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України у ході проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).

    Олександр Ільчишин народився 20 червня 1989 року у місті Мена Чернігівської області.

Закінчив Менську районну гімназію, у 2007 році Сосницький професійний аграрний ліцей.

 У 2007-2008 роках проходив строкову військову службу у лавах внутрішніх військ МВС. Мобілізований до лав Збройних Сил України у березні 2014 року.

З 18 березня по 19 травня 2014 року служив стрільцем відділення охорони Менського районного військового комісаріату.

З 19 травня 2014 року – солдат, кулеметник мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу 41-го батальйону територіальної оборони "Чернігів-2".

Брав участь у визволенні Слов’янська, Красного Лиману та Попасної.

9 серпня 2014 року отримав важке поранення внаслідок підриву на міні бронемашини.

Проходив лікування у Харківському госпіталі, травматологічному відділенні Київського шпиталю. Згодом був направлений на реабілітацію в Ірпінський госпіталь Київської області.

2 вересня 2014 року після складної операції впав у кому. Помер 23 серпня 2016 року.