Уже в грудні Державна служба зайнятості святкуватиме 30 – річчя з дня сворення. Насправді відлік історії служби зайнятості починається не три десятиліття тому, а набагато раніше.

Більше ста років минуло від створення в жовтні 1915 року першої в Україні, зокрема в м. Києві біржі праці, а й зараз інколи доводиться чути слова: «Стою на біржі». Це так сьогоднішні безробітні «по старій пам’яті», яка передавалась з покоління в покоління, називають службу зайнятості.

У 20-ті роки минулого століття біржі вже діяли у всіх повітових містах. І у їх діяльності знаходимо багато спільного з діяльністю служби зайнятості – вони також займалися реєстрацією безробітних, направленням на роботу, організацією робіт тимчасового характеру тощо. Про це свідчить «Отчет о работе Черниговской биржи труда за IV квартал 1924-25 гг.»: «За отчетные месяцы зарегистрировано 1188 чел. безработных, из них женщин – 353 и членов союза – 98. Послано на работу – 704, из них на временную и на железную дорогу – 385. Общее количество безработных, состоящих на учете – 3800 чел., из них подростков – 275».

З проголошенням на початку 30-х років остаточної і безповоротної перемоги соціалізму в СРСР, було взято курс на повну зайнятість. Замість бірж праці створювалися територіальні управління кадрів. Безробітні підлягали негайному направленню на роботу незалежно від бажання, віку, професії, місця проживання.

Бюро з обліку та розподілу робочої сили, які пізніше було перейменовано на Бюро з працевлаштування населення, з’явилися на початку 40-х років. Оскільки з безробіттям було давно «покінчено», то, звісно ж, не велося ніякого обліку безробітних. Ті, хто звертався за допомогою, відразу отримували направлення на роботу. А от з тими, хто ухилявся від праці, займалися так звані «комісії по тунеядству», до складу яких входили і працівники міліції.

Людям старшого віку ще пам’ятні оргнабори, в ході яких з непрацюючих громадян формувалися «трудові загони» та відправлялися на будівництво електростанцій, залізничних доріг, мостів, вирубку лісу тощо. Так, наші земляки опинялися в різних куточках Радянського Союзу: в Запорізькій та Амурській областях, Приморському та Хабаровському краях.

У грудні 1990 року Уряд України реорганізував існуючу службу з працевлаштування в Державну службу зайнятості. А в березні 1991 року було прийнято Закон України «Про зайнятість населення», який став правовою основою її діяльності.

У Чернігівській області початок створення місцевих структур державної служби зайнятості було покладено рішенням виконкому обласної Ради народних депутатів від 25 лютого 1991 року № 28 «Про створення державної служби зайнятості в області»