Начальник відділу земельних відносин Менської міської ради Павло ТЕРЕНТІЄВ.

Чому міліють річки? Чи законно розорювати і засівати кукурудзою сінокоси? Куди «тікає» вода з колодязів у селах і місті? Усі ці питання неабияк тривожать жителів нашої громади. Екологічна проблема досить серйозна. Менська міська рада всіма можливими способами намагається її вирішити.

Куди зникає вода?

Основним фактором існування всього живого на нашій планеті була, є і буде вода. В кожній країні люди з особливою увагою ставляться до збереження водних ресурсів. На жаль, на теренах нашої держави, в тому числі і на території Менської об’єднаної територіальної громади, люди не сповна розуміють важливість збереження водного ресурсу. І результат такої безглуздої діяльності не заставив себе довго чекати: міліють річки і озера, пересихають болота, знижується рівень грунтових вод.

Майже в усіх районах Чернігівської області у людей вже виникають проблеми з водою. Колодязі і криниці міліють, а то й зовсім всихають. А в селі вода ж не тільки для власних потреб необхідна, а й худобі. Люди за чималі кошти вимушені пробивати свердловини, та й це не завжди допомагає.

Куди ж і чому зникає вода? Тут є кілька факторів: порушення балансу атмосферних опадів, підвищення температурного режиму і, на мою думку, – головна проблема – необдумана, навіть злочинна господарська діяльність людини.

Звичайно, на підвищення річної температури, відсутність останнім часом весняних розливів річок, малу кількість дощів і снігопадів ми, при всьому бажанні, вплинути практично не можемо. Але є така проблема, яку необхідно і можливо вирішити!

Був заказник – став «кукурудзник»

Деякі агровиробники своєю діяльністю також значно зменшують водний ресурс, як і його якість, проводячи господарську діяльність у захисних зонах гідрологічних заказників. Загалом в нашій ОТГ близько 2000 гектарів специфічних сільськогосподарських угідь (сінокоси, пасовища, прибережні смуги водойм і річок), в тому числі і найбільших заповідних зон гідрологічних заказників –  Блистівське, Киселівське, Конохове, озеро Тихе – на даний час переорані і засіяні технічними культурами (кукурудзою, соняшником).

До того ж, дані роботи проведені без проектів зміни цільового призначення земельних ділянок, як того вимагає законодавство України. В основному, в більшості випадків орендарі беруть лише письмові дозволи від власників земельних паїв (яким ця земля наділялась як сінокоси чи пасовища) на згоду перевести її в ріллю. І… все. Беруть, розорюють і засівають.

А в результаті знищується сформований тисячоліттями природний ландшафт, який своєю дерниною утримував вологу від випаровування, фільтрував її і наповнював природні водойми. Та й сільськогосподарські культури, якими засівають новорозорані землі, не додають упевненості в майбутньому водних ресурсів Менщини. В середньому одна рослина кукурудзи на створення одного кілограму сухої речовини використовує 300 (!) літрів води. Помножимо на середню густоту – 70 тисяч рослин на один гектар і матимемо 21 000 тонн вологи, яку кукурудза дістає з глибини 2-3 метри на площі лише одного гектару.

Тільки разом

Менська міська рада розуміє непросту ситуацію з водними ресурсами, яка згодом може викликати справжню катастрофу. Відповідно доручення міського голови Геннадія Примакова, було направлено звернення до екологічної інспекції та правоохоронних органів.

Встановлено, що також розорані природоохоронні зони Десни в районі Кукович і Максаків, поблизу Феськівки розораний берег річки Мена. В охоронних зонах орендарі вирощують соняшник та кукурудзу із використанням всього комплексу захисту рослин. Як результат – водні об’єкти накопичують залишки пестицидів і агрохімікатів.

З приводу всіх порушень Менська міська рада постійно звертається до відповідних державних структур для застосування заходів впливу на порушників природоохоронного законодавства.

Також, на жаль, останнім часом взагалі не звертається увага на розчистку замулених русел річок, джерел, озер. Так, в заплаві річки Мена (в урочищі «Кут») ще в 1990 році дослідженнями фахівців було встановлено близько 40 джерел виходу підземних вод на поверхню, які, в свою чергу, були важливим фактором поновлення водного балансу. На даний час вони замулені і не виконують своєї функції. В Менській ОТГ розглядалася можливість розчистки замуленого русла річки Мена та інших, але це потребує дуже великих коштів. Можливо, з допомогою держави, небайдужих благодійників і громадськості цю таку необхідну справу все таки вдасться зробити.

А ще дуже важливо, щоб не лише держава, керівництво ОТГ та поодинокі активісти переймалися проблемою збереження водних ресурсів. І власники землі, і орендарі також повинні проявити свідомість, визначитись, що вони хочуть залишити своїм дітям і онукам – неповторну красу поліських краєвидів чи пустелю.