Дуже часто наші бізнесмени скаржаться, що не можна знайти хороших працівників в Україні, так як багато виїхали в Польщу, чи збираються на заробітки.

          Справді, багато українців поїхали на заробітки в Польщу, і не тільки в Польщу. У цьому немає нічого дивного. Зараз середня заробітна плата в Україні після сплати податків близько 300 євро, в Польщі близько 700 євро. Різниця суттєва, і це завжди буде стимулювати українців шукати роботу в Польщі, а не в Україні.

          Що ж робити нашим бізнесменам? Є кілька шляхів вирішення проблеми дефіциту робочої сили, а це, передусім, робочі професії, бо дефіциту начальників немає ні в Україні, ні в Польщі.

          Перший і більш ефективний метод, який використовує Польща – це залучати робочу силу з інших країн. З самої Польщі на заробітки в США, Англію та Німеччину виїхали мільйони поляків, і тому такий великий попит на українських робітників. Україні потрібно зробити те ж саме, але вже по відношенню до жителів Середньої Азії, наприклад, з Узбекистану, Киргизії і Таджикистану. Для цього потрібно спростити законодавство,  щоб полегшити  жителям з Середньої Азії отримання громадянства і можливості працювати в Україні легально. В деякій мірі це навіть може бути удар по економіці Росії. Так як економіка Росії зараз дуже сильно залежить від гастарбайтерів із Середньої Азії, але там є проблеми з отриманням громадянства Росії для жителів Середньої Азії. І ось тут Україна могла б переграти Росію. Тим більше, багато жителів Середньої Азії знають російську мову, і будуть згодні працювати за зарплати українців.

          Інший шлях більш складний, але теж заслуговує уваги – це підняття заробітної плати в Україні до рівня 500, а краще 600 євро. В цьому випадку не буде сенсу їздити на заробітки в Польщу, тому що витрати на життя в Польщі вищі, ніж в Україні. Це можна зробити за рахунок виробничої кооперації з тією ж Польщею, а краще з іншими країнами ЄС. Цей метод можна назвати «турецьким». В свій час дійсно багато жителів Туреччини їздили на заробітки в ЄС, а тепер, навпаки, частина європейських турків повернулася до Туреччини, і працює в Туреччині. Виробнича кооперація передбачає створення мережі заводів і цехів, де буде вироблятися продукція для європейських компаній. Такий позитивний досвід в Україні вже є, але поки дуже мало таких виробництв. Потрібно, щоб їх було більше. Для цього потрібні вільні економічні зони по всій території України, а не тільки в західних регіонах, як пропонують деякі. Це буде стимулювати європейські компанії переносити виробництва з тієї ж Польщі в Україну. Саме такий хитрий трюк зробила Туреччина, і зараз має більшу частку закордонного бізнесу у ВВП країни.

          Наступний шлях, який завжди можна використовувати – це нічого не робити. Бізнес і далі буде скаржитися на брак робочої сили і через «не хочу» буде піднімати зарплату співробітникам. У свою чергу, це буде провокувати зростання собівартості український продукції, а значить, будуть рости українські ціни на українські товари. В результаті з часом в Україні зарплата буде, як в Польщі, але і ціни будуть такими ж високими, як у Польщі. Це не можна зробити за рік, але можна зробити за 5-7 років. Фактично і Польща до своїх нових зарплат і цін йшла протягом десяти років, так що на Україну теж чекає цей шлях.

          Шляхів багато – вибирайте будь-який. У будь-якому випадку, якщо просто скаржитися, що немає бажаючих працювати за вашу зарплату, нічого не вийде. І не забувайте, що в ЄС середня рентабельність бізнесу 1-2%, а в Україні близько 25%. Зрозуміло, що якщо ви  хочете, щоб було «як в ЄС», то рентабельність повинна бути в Україні значно нижчою. Часи великих прибутків пройшли. Будь-яка розвинена країна світу славиться не тільки високими зарплатами, але і високими цінами, і великими податками, і низькою рентабельністю бізнесу. Це аксіома світової економіки.

Олександр Охріменко - економіст.